Між злиднями і багатством: 5 книжок про моделі життя

0
186

Як відомо, жебрацької долі та арештантської неволі не зарікаються, але в книжках цього огляди цей досвід повторюється в інших форматах і на більш високих рівнях. Хіба що все пережите у випадку з авторами не завжди працює так само ефективно, як в літературі, яку вони продукують, і чиї результати іноді стають бестселерами.

Джордж Орвелл. У злиднях Парижа і Лондона. – К.: Видавництво Жупанського, 2017

Попри культові романи «Колгосп тварин» і «1984» у цього відомого англійського автора і публіциста, були ще книжки, в яких він описував свій життєвий шлях – від злиднів у Парижі на початку ХХ століття до пізніших пригод у Каталонії. Тоталітарней суспільство, описане у згаданих антиутопіях видається у цих хроніках голодного існування і «каталонського» досвіду не такими вже й жахливими. Голод, тяжка праця, кримінальне дно обох європейських столиць, на яком довелося жити автору. Усі будинки були готелями, вщерть забитими пожильцями, переважно поляками, арабами та італійцями, – згадує він злиденну юність. – Перші поверхи займали маленькі бістро, де кожен охочий міг упитися за один шилінґ. Суботнього вечора пиячила десь третина чоловічого населення кварталу. Хтось бився за жінок, араби-чорнороби, які жили в найдешевших готелях, з таємничих причин ворогували і з’ясовували стосунки з допомогою стільців, а подекуди навіть револьверів. Поліцейські вночі ходили тут лише по двоє. Вулиця була досить бешкетним місцем. А проте серед цього шуму й бруду жили також звичайні поважні французькі крамарі, пекарі, пралі та інший такий народ, займаючись своїми справами й потроху накопичуючи невеликі статки. Словом, типові паризькі нетрі».

Володимир Єшкілєв. Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. – Х.: Фабула, 2017

У цьому романі ідеолога «станіславського феномену» маємо давні орденські традиції і сучасну конспіративну політологію, а також опис діяльності бізнес-груп, які маскують перебування в Україні окультних володарів світу. Не забутий також магічний артефакт – Генератор сили, Машина проклять – який пробиває будь-який «окультний» захист. Ця зброя діє на відстані, а її запчастини зберігаються у масонському храмі під Києвом, а також у могилі вампіра в рідному місті автора, Івано-Франківську. Таким чином, текстом роману розкидано чимало магічних знаків і символів, які розтлумачити і складно, і цікаво, і не кожному дано. Не дивно, що Алькор у підзаголовку роману – це зірка, яку бачили лише найвправніші з вавилонських лучників. Наразі згадана оптика спрямована вглиб таємних знань, коли текст стає своєрідною лабораторією польових досліджень з історії українського масонства. Утім, чи «українського»? Адже, як вважає автор, «система, побудована на цих землях за останні століття, опиралася втіленню праведних знань, пручалась і не бажала світла». Довго розмірковувати ніколи, бо війна в романі між чаклунами і олігархами, а також виробнича специфіка приватних охоронних агентств витісняє увагу на «манівці» більш рухливої, детективної лінії твору.

Любко Дереш. Спустошення. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

На відміну від решти «серйозних» авторів, які поважно пишуть про «кінець світу», «засилля долару» і «загибель моралі», автор цього довгоочікуваного феєричного роману творить легко і невимушено. Часом навіть смішно й кумедно. Словом, цікаво, як у житті, а не в конспекті лекцій з культурології чи історії релігій. «Особливою темою для жартів – я маю на увазі, наш специфічний тонкий гумор – було обговорення різних абсурдизмів, підчеплених десь з інтернету, особливо що стосувалося усіляких теорій змов, кінця світу й апокаліпсису, – розповідає герой про своє життя-буття столичного журналіста. – Ми спеціально відвідували радикальні православні сайти і продиралися в непролазну езотеричну глушину конспірологічних нетрів». Хоч насправді – це жорсткий поєдинок із самим собою під час чергової кризи середнього віку. І магічний камінь з Трахтемирівського півострова, який змінює сценарій життя (бо під ним зарита машина Бога), виявляється цілком доречним для героя роману, плейбоя і бонвівана. Для решти «непосвяченого» люду кислотне життя його друзів-неформалів – це дурня і вибрики, бо не за те «діди воювали». «Вони знали війну, та я знав щось страшніше за війну – я знав мир, – освічується герой. – На війні достатньо вижити, а в миру – треба жити». Словом, новий роман Дереша – це Бегбедер по-українськи, якщо зважити на богемне «виживання» його героїв у психотропному сьогоденні.

Андрій Аркан. Батяр з Клепарова. – Х.: Фоліо, 2017

Книжка відомого українського режисера, сценариста і керівник львівської громадської організації «Кіновізія» – це урбаністична казка в стилі ретро з ліричним коханням під час війни. Утім, ще наприкінці 1930-х єднає місцевого батяра і дочку відомого психотерапевта цілком реальне почуття – захоплення джазом і модними ритмами. Спершу радянські окупанти, а по тому німецька влада не могли порушити ідилію, яка жила за законами ржавої композиції та цілком морального кодексу львівських батярів. Ресторація «Колізей», дансинг старого пана Зеника, юний трубач-татарин Енвер Булфар. «Енвер одразу заломив Зенику таку ціну за свій перехід до нього, що той присвиснув, закотив свої пукаті очиська до неба і відступив. Так тривало чотири роки, поки Енвер не перебродив майже по всіх львівських рестораціях, клюбах та дансингах. І всюди його щось не влаштовувало, всюди йому починала грати його гаряча татарська кров. Всюди починалося з незадоволення, продовжувалося напруженням, закінчувалося шкандальом, розривом і переходом у інший оркестр. Зеник усе вичікував. Він дуже добре відчував, що конфлікти Енвера з тими всіма львівськими фраєрами від музики пов’язані не з грошима. Вони для Енвера — не головне. Для Енвера головне — музика. Якось не складалося йому зігратися з жодною джазовою групою у Львові так, як би він того хотів…»

Клінт Емерсон. 100 життєво важливих навичок. – К.: КМ-Букс, 2017

…Насправді на відпочинку може статися що завгодно, і самою лише нудьгою, буває, справа не завершується, коли життя вирішує підкинути вам адреналіну в пісну страву «курортного» життя. Адже курорти сьогодні, погодьмося бувають різні. Наприклад, де ви збираєтесь сховатися від перехресного вогню? Столи з гранітними стільницями, бетонні горщики для квітів і сталеві прилади, вважає автор, найкраще підходять для цього. А яким чином будете знищувати відбитки пальців чи дізнаватися про ймовірний обшук? Чи знаєте, що у ваш комп’ютер можна залізти, знаходячись в іншій країні, а в готельний номер – лише вивісивши табличку «не турбувати»? Чи зумієте ви непомітно відірватися від стеження, або врятувати дитину від злого сторожового пса? А непомітно відірватися від стеження, або втекти від переслідувачів на автор? До речі, автор – колишній співробітником спецслужб США, тож довіряти поданій ним інформації, якою має володіти кожен із нас, щоб захистити себе та своїх близьких у разі виникнення небезпечної ситуації, цілком можна і треба. Слід зауважити, що всі поради та інструкції подані у формі, цілком доступній для пересічної людини, і на малюнку цілком доступно зображено, як діяти, коли потрапив у халепу. І це не книжка жахів, оскільки її мета полягає не в тому, щоб озброїти читачів «смертельними» знаннями, а в тому, щоб захистити їх у неприємних чи навіть у критичних ситуаціях.

Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для ВСВІТІ

Поділись

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ



Не пропустіть: