Літо набирає обертів, а це означає, що пора замислюватися над тим, куди варто чкурнути на відпочинок. Якщо так сталося, що повноцінна відпустка вам не світить – залишайтеся з нами. У нашій новій рубриці ви ознайомитесь з місцями, які можна відвідати за один вікенд.
Ну що ж, збирайте валізи та читайте далі.
Житомирщина – надзвичайно зелений і мальовничий регіон країни. В ній поєднуються й історичні пам’ятки, й витвори природи.
Новоград-Волинський
Раніше це місто мало назву Звягель. Місцина на березі річки Смолки вперше згадується в Іпатіївському літописі 1257 року – його дощенту зруйнував Данило Галицький. За часів Великого князівства Литовського містом володіли князі Звягельські, а з 1502 року – Костянтин Острозький, який побудував тут замок. Фортеця до 1648 року була непорушною. Тепер від стін залишилося декілька фрагментів стін і фундамент.
Та й загалом, від старого міста не залишилося ні ринку, ні ратуші, ні костелу та князівського палацу. Самі залишки фортеці місцеві жителі називають просто “стіною”. За часів незалежності тут були проведені реставраційні роботи, надбудовано вежу та поставлено дзвін. Звягель перейменовано на Новоград-Волинський у 1793 році, коли увійшов до складу Російської імперії.
Цікаво знати! У 1871 році тут народилася Леся Українка.
Рухаємось далі…
Турчинівка
Тут варто заглянути до палацу цукрових магнатів Терещенків. Почав його будівництво Федір Терещенко в 1889 році, як придане для своєї доньки Наталії. Вона вийшла заміж за бердичівського дворянина Сергія Уварова. А турчинівський палац Терещенки-Уварови використовували винятково для заміського відпочинку, оскільки в основному мешкали в Києві.
Втім, коли в країну прийшла жовтнева революція, подружжя перебралося жити в Турчинівку. Ви не повірите, але в цьому палаці вони жили скромно та навіть без прислуги. В джерелах мовиться, що коли до палацу прийшли більшовики, то вони переплутали саму господиню з прислугою. Господиня швидко зорієнтувалася та сказала, що вона зараз покличе власницю маєтку, а сама сіла на коня та втекла з Турчинівки.
Замок Радомисль
Він порівняно нещодавно з’явився на туристичній карті України – у 2011 році. Знаходиться він у місті Радомишль, що за 100 км від Києва.
Цікаво, що в 1612 році монахи Києво-Печерської Лаври побудували тут першу в Центральній Україні Папірню (паперову фабрику). Вже у 1902 році спорудження було перебудовано з використанням червоної цегли та стало млином. У 1989 році він працював останній раз. А вже у наступні два десятиліття замок просто занепадав.
У 2007 році відновлювати “папірню” почала Ольга Богомолець – відомий лікар, меценат і громадський діяч. Тепер тут історико-культурний комплекс з єдиним у світі музеєм української ікони.
Сюди однозначно варто завітати, а ми продовжуємо наш маршрут.
Кам’яне село
Це кілька гектарів лісу, на яких розкидані валуни величезних розмірів. У принципі такі величезні камені можна знайти в багатьох місцях країни, але лише в Кам’яному селі вони знаходяться в глухому лісі, що робить їх більш загадковими.
Вчені поки не можуть точно визначити походження каменів. Є два варіанти: вони були принесені льодовиком зі Скандинавії або камені – залишки древніх високих гір, які були на цій території.
До слова, фотографувати можна спокійно, але потрібно не відділятися, якщо ви їдете групою, адже місцями тут зникає зв’язок.
Дениші
Це ще одне невеличке село біля Житомира. Тут можна побачити кілька цікавих і мальовничих місцин. У самих Денишах на іншому березі річки Тетерев розташовані руїни садиби тих же цукрових магнатів Терещенків.
Скелясті береги біля греблі популярні серед скелелазів усіх рівнів, а неподалік у селі Тригір’ї знаходиться монастир, з території якого відкриваються гарні краєвиди.
Коростишівський кар’єр
Неподалік від Києва вздовж Житомирської траси розташовано кілька цікавих гранітних кар’єрів. Зараз вони заповнені водою та перетворилися на улюблені місця відпочинку.
Особливим є Коростишівський, адже це і високі гранітні береги, що в деяких місцях досягають 10 метрів, і неймовірні пейзажі, що захоплюють дух.
Сюди просто необхідно приїхати, щоб побачити все на власні очі.
Монастир Босих Кармелітів
Це старовинний храм у місті Бердичів, що більше нагадує фортецю, а не храм.
Заснував його Януш Тишкевич – видатний політичний діяч Речі Посполитої, який обіймав різні посади, в тому числі мав повноваження воєводи київського.
Він брав участь у Цецорській битві (1620 рік) – бився проти військ Османської імперії в Молдавії. Поляки були повністю розбиті тоді турками, а Януш Тишкевич потрапив у полон. Згодом йому вдалося звільнитися. На згадку про повернення тодішній власник Бердичева заснував у 1627 році на березі річки Гнилоп’ять католицький монастир Ордені Босих Кармелітів. У 1630 році він повністю передав укріплений замок у володіння ордені для розміщення тут кляштора та монастирського господарства. Кармеліти ж побудували кілька будинків, у тому числі й Маріїнський костел. У 1642 році Монастир Босих Кармелітів урочисто відкрили.
У 1866 році зусиллями російського уряду монастир було закрито. А в 1991 році його передали Римсько-Католицькій церкві в Україні. Зараз на його території діє Бердичівський історичний музей.
Джерело: Радіо МАКСИМУМ
