Одного разу чоловік зібрався у подорож. Прибувши в одну далеку країну, він купив путівник замками, розташованим на островах.
Там були вказані конкретні дні та години для відвідувачів. На одній зі сторінок чоловік побачив спеціальну пропозицію «Екскурсія твого життя». На фотографіях поруч був зображений красивий замок, тому йому дуже захотілося в ньому побувати…
У путівнику було зазначено, що з причин, які стануть відомі пізніше, за цю екскурсію не брали передоплати, але просили попередньо узгодити день і годину відвідування.
Заінтригований незвичайною пропозицією, чоловік у той самий вечір зателефонував і домовився про візит. Біля дверей його привітно зустрів охоронець.
– А решта відвідувачів вже увійшли?
– Решта? Відвідування замку індивідуальне, і послуг гіда ми не пропонуємо.
Він коротко ознайомив туриста з історією замку і згадав про всі гідні уваги експонати: картини на стінах, обладунки на антресолях, військове знаряддя в залі під сходами, катакомби і катівню у підземній в’язниці.
Завершивши розповідь, він вручив гостю ложку і попросив тримати її увігнутою частиною догори.
– А це ще навіщо? – Поцікавився той.
– Ми не беремо вхідну плату. А вартість екскурсії оцінюємо таким чином: кожному відвідувачу даємо ложку, доверху наповнену дрібним піском, у ній міститься рівно сто грамів, і пропонуємо самостійно прогулятися замком. Після того ми зважуємо пісок, що залишився в ложці, і просимо з відвідувача по фунту за кожен втрачений грам …
– А якщо я не розсиплю ні грама?
– У такому разі ваша екскурсія буде безкоштовною.
Відвідувача здивували і потішили такі умови. Гостинний господар наповнив ложку піском, і чоловік почав свою екскурсію.
Впевнений у твердості руки, він повільно піднявся сходами, невідривно дивлячись на ложку. Нагорі, біля залу обладунків, він вирішив не заходити всередину, бо вітер міг здути пісок, і тому відразу ж спуститися вниз. Проходячи повз залу з військовим знаряддям, що стоїть під сходами, він зрозумів, що розглянути його зблизька можна тільки, перехилившись через перила. Це не було небезпечно, але вміст ложки міг розсипатися, тому він обмежився оглядом залу здалеку.
З тієї ж причини він не потрапив і в підземну в’язницю, оскільки спускатися туди довелося б крутими сходами. Дуже задоволений, він підійшов до місця початку екскурсії, де його чекав охоронець з терезами в руці.
– Дивно, але ви втратили тільки півграма, – оголосив він. – Вітаю, цей візит виявився для вас безкоштовним.
– Спасибі.
– Чи отримали ви задоволення від екскурсії? – Запитав він наостанок.
Турист, після недовгих вагань, вирішив бути відвертим.
– Правду кажучи, невелике. Я весь час думав про пісок і не дивився більше нікуди.
– Який жах! Знаєте, я зроблю для вас виняток. Я знову наповню вашу ложку, бо такі правила, але забудьте про пісок. Через дванадцять хвилин приходить наступний відвідувач. Ви повинні встигнути повернутися до його приходу.
Не гаючи часу, сеньйор взяв ложку і побіг на антресолі, глянув на експонати, стрімголов спустився в підземну в’язницю, обсипавши сходини піском. Там він не затримався ні на хвилину, тому що час збігав швидко. Він полетів, як на крилах, під сходи, де, нахилившись, розсипав залишки піску з ложки.
Подивившись на годинник, він зрозумів, що пройшло вже одинадцять хвилин. Часу на огляд знарядь не залишалося, і він знову побіг до виходу, де віддав порожню ложку охоронцеві.
– Ну що ж, без піску, але не хвилюйтеся, ми ж домовилися. А як на цей раз? Вам сподобалася екскурсія?
Відвідувач не відразу знайшов, що сказати.
– Насправді, ні, – відповів він нарешті, – я думав тільки про те, як би не запізнитися, розсипав весь пісок, але не отримав ніякого задоволення.
Доглядач запалив люльку і сказав:
– Є люди, які йдуть по життю, намагаючись ні за що не платити, і не можуть насолодитися цією подорожжю. Є інші, які вічно поспішають, швидко втрачають все – і теж не отримують задоволення. Дуже небагатьом вдається зрозуміти науку життя. Вони відкривають для себе кожен куточок і насолоджуються кожним моментом. Вони знають, що за все доведеться платити, але розуміють: життя варте цього.
