Зима – це класно. І якщо ви ще не вірите – ми вас у цьому точно переконаємо. Зима це не тільки чудова пора веселих свят, подарунків, казкового відпочинку. Зима – це кришталево чисте повітря, вдихаючи яке, відчуваєш якусь фантастичну легкість. Зима – це прекрасні снігові пейзажі, які наповнюють душу емоціями і надихають на творчі пошуки своїх прихованих талантів.
Подумайте самі, адже тільки взимку можна робити ці дивовижні речі!
Падати спиною в замет і малювати «снігових ангелів».
Вішати на вікно різнокольорові гірлянди з соломи, пекучого перцю і керамічних черевичків. Запалювати свічку: нехай той, хто затримується, знає, що його тут чекають.
Вивчати властивості фракталів на сніжинках.
Купити нарешті цей безглуздий картатий плед і обмотатися ним із ногами, залізши в крісло. Не забути какао і книгу про Тролів.
Розчистити доріжку перед будинком і, як і не дивно, отримати задоволення від цього. Проста фізична робота і миттєвий результат: щастя – це взагалі не дуже складно.
Налякати сусідів по дачі, намалювавши у них на ґанку сліди «снігової людини»
Розвішувати на ялинки в парку банани і радіти здивованими обляччями дітей.
Змайструвати найпростішу годівницю для птахів, і взяти за правило хоча б раз на тиждень насипати туди насіння.
В найсильніший снігопад заснути, обнявши свого собаку.
Нарешті наліпити п’ять тисяч домашніх пельменів і винести їх на балкон, як колись у дитинстві.
Випустити на вулицю кота, який жодного разу не бачив снігу і відзняти прикольний відеоролик.
Порушити всі канони виробництва сніговиків, і спостерігати за реакцією сусідських бабусь.
Малювати “п’ятки” на замерзлому трамвайному склі.
Купити у бабусі біля метро справжні в’язані рукавиці, з’ясувати, що вони дико колючі і бруднять пухом все навколо, але носити їх все одно.
Сидіти вночі в машині з вимкненими фарами, дивитися на сніг, що падає і слухати, як шарудять двірники.
Вбратися Дідом Морозом (Снігуркою), спуститися в метро і зрозуміти, що всі люди – трішки діти.
Робити кольорові крижані кулі з повітряних кульок і прикрашати ними все, що можна і не можна.
Заїхати куди-небудь далеко від цивілізації і послухати «білу тишу». Відчути себе піщинкою. Повернутися в цивілізацію оновленим. Видихнути.
Почати в’язати собі довгий і теплий шарф. До квітня закінчити перші п’ять сантиметрів. Відкласти до наступної зими.
Відігріти кого-небудь, кому холодно.
Дозволити собі згадати веселе дитинство і знову лизнути гойдалку. Можеш не сумніватися – вона така ж смачна, як раніше.
Купити п’ять кіло правильних мандарин (а правильними вони бувають тільки з грудня по січень) і нарешті наїстися донесхочу.
Прогулюватись вечірніми вулицями, дивитися, як в чужих вікнах блимають різнокольоровими вогниками ялинки, і придумувати історії про чуже життя.
Ходити в супермаркети за “новорічним настроєм”, приміряти там дурні маски і розуміти, що найкраще у світі свято знову тут, з тобою.
Поїхати на дачу, вийти ввечері на вулицю, побачити світло у своїх вікнах, і зрозуміти, що якщо в цьому житті є якийсь сенс, то він майже напевно – в простих речах.
