Сьогодні мова піде про яскраві пам’ятки архітектури центральної частини нашої країни.
Палац Грохольських у Вороновиці
Село Вороновиця (нині селище міського типу) на Вінничині відійшло у володіння сім’ї Грохольських в середині XVIII століття. У 1770 -1777 роках польський магнат Михайло Грохольський побудував тут одну зі своїх садиб.
Споруду виконано в стилі раннього класицизму. Бічні крила будівлі вигнуті, що показує запозичення цього архітектурного прийому з епохи італійської школи Палладіо (XVI ст.). Центральна частина особняка триповерхова і зведена на найвищій точці місцевості.
У палаці було 43 кімнати. Особливо розкішною обробкою відрізнялися Овальний і Круглий зали другого поверху. Частина ліпного декору інтер’єрів збереглося до наших днів.
Саму будівлю оточував парк французького типу, який зараз занедбаний.
За радянських часів тут розташовувалася школа, а з 1971 року і донині – музей історії авіації та космонавтики, якому в 1998-му було присвоєно звання державного.
Миколаївський костел в Дніпродзержинську
Костел святого Миколая у Дніпродзержинську (Дніпропетровська область) – один з нечисленних католицьких храмів, що збереглися на лівобережній Україні.
Своїй появі костел зобов’язаний Дніпровському заводу, а точніше його робочим, які прибули з Польщі. Спочатку поляки для своїх релігійних потреб взяли в оренду молитовний будинок, але незабаром він став тісним. Тоді з ініціативи директора підприємства Ігнатія Ясюковича в 1895-1897 році в місті був побудований Миколаївський костел.
Будівля Златопільської гімназії
Златопольская гімназія бере початок від чотирикласної класичної прогімназії, заснованої замість повітового дворянського училища в містечку Златопіль (нині приєднаний до міста Новомиргород, Кіровоградської області).
У 1885 році прогімназія була реорганізована в гімназію, а в 1891 році було завершено будівництво її відомої будівлі. Меценатами виступили уродженець Златополя відомий промисловець і магнат Лазар Бродський і поміщик Митрофан Цвєтков.
Корпус гімназії виконаний в еклектичному стилі з елементами архітектури ренесансу. Будівля являє цінність як яскравий приклад естетичного виконання споруд навчальних закладів кін. XIX століття.
Варто зазначити, що Златопольская гімназія конкурувала з київськими навчальними закладами – чимало знатних киян віддавали сюди на внавчання своїх дітей.
Сьогодні будівля гімназії є пам’ятником архітектури Кіровоградської області та однією з нечисленних пам’яток регіону. Однак понад 20 років вона стоїть порожньою і продовжує руйнуватися, вимагаючи капітальної реставрації.
Садиба Даховських в селі Леськове
Кілька поколінь польських поміщиків Даховських володіли селом Леськове разом з сусідніми селами на Черкащині понад два століття – з 1770 до 1917 року.
Нинішній садибний комплекс побудувало в другому поколінні поміщиків – подружжя Олександр і Гонората. Заробивши великі статки, вони вирішили із вже наявної скромної садибі побудувати і залишити своїм дітям розкішний маєток з парком на кшталт знаменитої «Софіївки».
Однак здійснити задум батьків судилося їх дітям – Карлу і Казимиру. У 1880-х роках вони перебудували наявну споруду в триповерховий палац. Так як один з господарів захоплювався англійською культурою, то і палац був зведений в стилі англійського замку. Парадний вхід знаходиться у високій квадратній вежі, оточеній кількома круглими, що надає пишності будівлі.
Син Казимира Тадеуш захоплювався верховою їздою і розведенням коней, так що в маєтку відкрив конезавод, де, до речі, було близько сотні англійських скакунів і пологове відділення. Крім цього, був свій іподром та манежі. Сам Тадеуш часто брав участь в змаганнях і вигравав нагороди. А Леськовські скакуни користувалися попитом в Росії і Європі.
На території садиби господарями був розбитий парк із рідкісними деревами, а на іншому березі річки – хвойний парк. На тій самій річці пізніше була споруджена гребля і створено водосховище, в центрі якого знаходиться «острів кохання».
З приходом радянської влади маєток було націоналізовано. У ньому розміщувалися то бази відпочинку, то відомчі санаторії. Сьогодні територія залишається закритою і охороняється, проте садибу можна відвідати, попередньо домовившись.
Копія Ялтинської церкви в селі Мошни
Мальовниче село Мошни розташоване в 30 км від Черкас. Унікальний рельєф цієї місцевості посприяв тому, що в XIX столітті представники роду Воронцових, які володіли територіями, розбили тут великий шикарний парк в англійському стилі.
Крім парку, розпорядженням Михайла Воронцова в селі в 1830-1840-х роках була побудована церква Преображення Господнього.
Автором проекту був архітектор з Одеси Джорджо Торрічеллі, а сам храм побудований в стилі еклектизму, який в даному випадку з’єднав стиль романтизму і елементи тюдорівськими готики. Домінантою цієї споруди, безумовно, є 50-метрова чотирикутна готична дзвіниця.
Варто сказати, мошнінскій храм є копією ялтинської Іоанно-Златоустівській церкви на Полікуровському пагорбі. Крім цього, ті ж архітектурні риси чітко простежуються в знаменитому Воронцовському палаці в Алупці. І не дивно, адже всі ці споруди були побудовані за проектами одного архітектора – Джорджо Торрічеллі і на замовлення однієї людини – графа Михайла Воронцова.
Будівля Дворянського та Сільського банку в Полтаві
Полтава багата на пам’ятки архітектури – її візитною карткою є ряд церков і міських будівель. Однією з таких яскравих, незважаючи на колір, споруд, безумовно, є будинок дворянського і Сільського банку.
Ця споруда була зведена в 1906-1909 роках після аграрної реформи Петра Столипіна, в результаті якої в центрах губерній відкривалися банківські організації, що регулювали попит і пропозиції на землю. На Полтавщині ці функції виконував Дворянський і Сільський банк.
Двоповерхову цегляну будівлю банку було побудовано за проектом київського архітектора Олександра Кобельова в стилі модерн з елементами давньоруської архітектури. В оформленні фасаду використані мозаїчні панно і різнокольорові керамічні вставки. У ніші над головним входом знаходяться фігури птиці-фенікс.
За радянських часів тут розташовувалось відділення КДБ, а зараз – СБУ.
У 2008 році колишня будівля Банку було включено в список пам’ятка архітектури національного значення.
Джерело: weloveua
