Як говорить народна мудрість: «Рідну мову не розвієш». Саме мова є одним з об’єднавчих патріотичних фактором для українського народу. Щоб зберегти витоки і його первозданну унікальність, почали складати словники.
Перший український словник
Найпершим словником української живої мови вважають «Лексис сирЂчъ предложения, въкратьцЂ собранные, и из словенскаго языка на просты руский диялектъ истолкованы».
Він з’явився в 1596 році завдяки Лаврентію Зизанію. Словник налічує 34 сторінки і включає в себе церковнослов’янські слова з поясненнями українською живою мовою. Згодом, через 58 років, на світ з’явився «Лексиконъ словено-Росской и йменъ Толкование». Це вже робота архітипографа Памви Беринди Києво-Печерської лаври. Видання налічувало 475 сторінок з поясненнями українською мовою церковнослов’янських слів і імен. Словник також містить передмову, в якій автором описані перешкоди, що чинили йому впливові особи при виданні словника. Робота Беринди мала велике значення для всіх православних. Його неодноразово перевидавали як в Україні, так і за її межами.
Синонима славеноросская
І тільки в другій половині XVII століття був складений словник української мови «Синонима славеноросская». У цьому словнику всі пояснення були написані церковнослов’янською мовою. Він налічував 185 аркушів і існував тільки в рукописному вигляді. Його автором вважається вчений чернець, чиє ім’я не згадується. Словник так і не був виданий в друкованому варіанті.
Енеїда
Сучасним словником української мови слід вважати словник в поемі «Енеїда» Котляревського. Так письменник став не тільки основоположником нової української літератури, а й лексикографії. Після виходу «Енеїди» почали масово з’являтися невеликі українсько-російські словники, які додавалися до творів. Такі словники були пристосовані тільки до конкретних творів. Подібна практика словників-додатків дала поштовх для створення більш-менш стабільного словника «Собрание словъ малороссийскаго нарЂчия», який був виданий москвичем Іваном Войцеховичем в 1823 році. У ньому можна було знайти визначення понад тисячі слів, які містилися на 42 аркушах.
Словник Грінченка
Українсько-російські словники активно почали з’являтися протягом XIX – поч. ХХ. Всі вони на сьогоднішній день мають велике культурне значення. Серед відомих українських словників можна назвати працю Бориса Грінченка «Словник української мови». Він з’явився в Києві в чотирьох томах. Борис Грінченко працював над ним 2 роки (1907-1909 рр.). Але вже через 49 років словник знову перевидали. Він налічує 70 000 слів української мови, як літературної, так і народної. Робота Грінченка навіть отримала премію Російської академії наук. Це видатний словник початку ХХ століття. Для його створення письменник використовував художній матеріал, фольклорні джерела, інші словники та роботи журналістів «Київської старовини».
Словники Калиновича, Кириченко і Потебні
Справжнім бумом у розвитку вітчизняної лексикографії видався період після Жовтневої революції. Одними з представників словників того часу став «Російсько-український словник» Михайла Калиновича і «Словник» Іллі Кириченко.
Окремо стоїть «Українсько-російський словник». Це видання працівників Інституту мовознавства ім. А.А. Потебні, який створювали протягом 10 років. Справжній скарб української лексикографії, який увібрав в себе лексичні та фразеологічні одиниці української мови.
На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Вони допомагають розширити кругозір і підвищити наш культурний рівень. Словники – це та скарбничка, з якої можна черпати досвід і знання всього людства.
Джерело: weloveua