Таємниці київських підземель: Звіринецький печерний монастир (фото)

Ще донедавна цей комплекс печер залишався невідомим, захованим в нетрях землі та історії, релігії, часопис якої припав радянським пилом. Сюди потрапляли лише поодинокі мандрівники та віряни, які знали про стародавній монастир, що перебував у недоторканності майже вісім століть…

Та й сьогодні мало хто знає, що на правому березі Дніпра, поблизу Центрального ботанічного саду, між непримітними житловими будинками заховано вхід до однієї з найстародавніших підземних церков нашої столиці. Унікальний підземний монастир існував тут вже близько тисячі років тому. Хтось каже, що саме в ньому зупинялись візантійські місіонери, що принесли християнське вчення на наші землі; а хтось приписує печерам честь зберігати коштовні книги легендарної бібліотеки Ярослава Мудрого. Та про те мовчать всі літописи та історичні документи.

Землі, де полювали князі

Історичне урочище Звіринецьке плато відоме ще з часів Київської Русі. Густі ліси, повні звірів, були ідеальним місцем для мисливства. Полювати на дичину тут любили навіть князі. Відомий до сьогодні Красний двір був князівською заміською резиденцією, в якій зупинялись саме у дні полювань. Кажуть, її звів на Звіринецькій землі син Ярослава Мудрого – Всеволод.

Відомо, що вже у цей час у місцевих печерах діяв монастир. Який у період 1096—1097 років зруйнували ворожі війська. Спалили й Красний двір. Неспокійні часи частих набігів татар і половців. У печерах разом із ченцями ховались цілі сім`ї, сподіваючись перечекати напади. Та завойовники були жорстокими і, не бажаючи витрачати час на пошуки втікачів, просто засипали усі входи у печери. Про те, що відбувалось всередині, ми дізнаємось вже через багато століть. Та люди залишились у печерах назавжди…

Минатимуть роки. Через вісім століть від того трагічного дня поблизу закладуть Звіринецьку фортецю, яка теж буде знищена. На початку 1700-х тут було засноване кладовище. І досі на ньому спочивають жителі київського передмістя минулих століть (колись тут ховали лише місцевих), заслужені письменники та діячі, зокрема й засновники відомих Троїцького та Введенського монастирів.

Що ховають підземні лабіринти

Цікаво, що у жодних історичних джерелах немає конкретної інформації про існування Звіринецького монастиря. Та насправді він діяв. Це підтвердять знайдені артефакти і тексти на стіна, письмо яких датують ХІ століттям.

Таємниця Звіринецьких підземель відкриється випадково. Одного весняного ранку 1888 року звичайна жінка Феодосія Матвієнко почує звук обвалу ґрунту і побачить веселку, яка дивовижним чином вказуватиме на місце щойно відкритого входу під землю. Важко уявити відчуття людей, які першими відчинили напівзнищені старезні двері печери. Цілі підземні коридори і галереї із дивними написами на стінах… та десятки напівзотлілих трун і людських кісток просто під ногами.

Навпроти входу знайшли замуровану келію, яка, судячи із графіті над дверима, стала місцем спочинку одного з ігуменів. Загалом на місці виявили 98 поховань у 48 локулах (нішах). Останки дорослих і дитячих тіл. Рентгенологічні дослідження кісток монахів, проведені у Київському медичному інституті, показали сліди хвороб, характерних при тривалому перебуванні людей у вологому, холодному і темному приміщенні.

Археолог Каманін, який був одним із перших дослідників Звіринецьких печер так пише про них у своїй книзі 1914 року: “Самітницький ніш – келій в Звіринецьких печерах всього сім – всі вони однакової форми і всі розташовані на тій же печерній вулиці, де знаходиться вівтар. Самітницький келії мають всередині форму великої печі; довжина її дорівнює зросту людини; в гирлі її іноді вільно, а іноді і з труднощами, може пролізти людина; посередині підлоги ніші проритий ровик у всю довжину її, глибиною по коліна людини; по сторонах ніші, паралельно рови, влаштовані два лежаки. Стоячи на дні рiвчака, подвижник міг підніматися навіть на весь зріст. На протилежній лежанці могли міститися ікони, лампади, священні книги, посудини для води і просфори. За життя подвижника ровик міг служити йому ложем для сну, а по смерті – могилою”.

Здається, земля сама відкривала людям таємниці тих дивних печер. Щораз нові зсуви ґрунту вказували на нові входи. Дослідники, яким вдалося оглянути підземелля, знайшли чудотворний образ Богоматері, написаний на товстій металевій пластині. А вилучені звідти мощі загиблих монахів виявились мироточивими.

Збереглося й підземне чернече кладовище протяжністю у 150 метрів, розділене на свої окремі “вулиці”. Напевно імена загиблих ігуменів залишились б невідомими навічно, якби не унікальний синодик (поминальник), збережений на глиняному ґрунті. Видряпаний над жертовником печерного вівтаря, він містив вісім імен: Леонтій, Маркіян, Михаїл, Софроній, Мина, Климент, Лазар і Мануїл. Хто саме з них були засновниками монастиря – історики лише здогадуються.

Стародавня святиня

Як тільки про віднайдення у Києві печерного монастиря стало відомо у ширших колах – люди ринули до святого місця звідусіль. Стародавня церква, яка була заснована у Звіринецьких печерах майже тисячу років тому, була відновлена. І це дивовижно, що всі ті речі збереглись до наших часів…

Вибух військових складів, яким була знищена вищезгадана Звіринецька фортеця, був страшним. Відомий як Звіринецька трагедія або київська Хіросіма (червень 1918 року), він зруйнував сотні помешкань, та, як виявиться пізніше, дивом не зачепив стародавніх підземель. Мабуть і справді святе місце.

Та не у всі часи святість шанували. У радянський період тривала антирелігійна кампанія зі своїми варварськими законами боротьби із святими мощами. Частина земель скиту разом із печерами була віддана під приватні забудови. Лише у 90-ті роки розчищати унікальну пам`ятку взялась організація “Підземний Київ”.

Одне з найбільш загадкових місць Києва

Останні зі знайдених печерних галерей були виявлені також несподівано після грози, яка спричинила обвал землі. Цього разу історія, яка відкрилась перед дослідниками, належала часам Другої світової війни. Виявляється, у підземеллях переховувались місцеві жителі, що не хотіли бути евакуйованими німецьким командуванням. «Юрій Колп… 1941» видряпано на кам`яній стіні послання з середини минулого століття.

Люди по-різному ставляться до Звіринецьких печер. Одні пошановують їх як святе місце, інші з острахом обходять стороною, зважаючи на факт масової гибелі людей у лабіринтах. З цим пов`язані і розповіді про привидів та дивні звуки, які дочуваються звідти, передвіщаючи нещастя.

Та сьогодні печери офіційно визнані частиною київського Свято-Троїцького монастиря і є філією Музею історії міста Києва. Наукове вивчення некрополя триває. Монастир отримав статус пам’ятки національного значення, а у печерній церкві, названій на честь Дива Архангела Михайла в Хонех, регулярно проводять богослужіння. Люди приїжджають сюди, аби відчути незвичайну енергетику місця, яке сотні років береже спокій монаших душ.

Документальний фільм телекомпанії Глас:

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
місто Київ, вулиця Мічуріна, 22

GPS:
50°25’16”N, 30°33’22”E

Контакти:
Сайт Свято-Троїцького монастиря

Поради бувалого мандрівника:
Служба Божа у печерній церкві проводиться щосуботи і щонеділі о 8.00 та 12.00. Потрапити на неї можуть усі охочі. Про безкоштовну екскурсію комплексом можна домовитись у Свято-Троїцькому Іонінському монастирі щодня о 12.30 і 15.00.

автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua