Космічний телескоп «Хаббл» зробив ефектний барвистий макрознімок двох прилеглих зірок у сузір’ї Водолія, які перебували у тісному контакті протягом століть. Космічна обсерваторія продемонструвала складну взаємодію зоряного дуету.
На новому зображенні видно ефектну туманність у формі пісочного годинника, що утворилася в результаті багатовікової взаємодії двох зірок: компактного білого карлика (гаряча згоріла зірка), що залишився практично в незмінному вигляді, і його зірки-компаньйона, холодного червоного гіганта, який збільшився до розмірів, що перевищують розміри нашого Сонця більш ніж у 400 разів, і змінює свою температуру та яскравість 750 разів за період приблизно у 390 земних днів.
Ця зоряна система, відома як R Aquarii (R Водолія), знаходиться на відстані близько 710 світлових років від Землі в сузір’ї Водолія. Вона належить до симбіотичного класу змінних зірок, що за аналогією з біологічним терміном «симбіоз» означає співіснування двох різних об’єктів — абсолютно різних типів зірок — у тісній близькості один до одного.
Білий карлик, обертаючись навколо червоного гіганта з орбітальним періодом у 44 роки, у момент наближення скидає речовину на його поверхню, іноді вибухаючи, як «гігантська воднева бомба». В результаті цього вибуху в космос викидаються викривлені потоки газу, що світяться. Викинутий матеріал прямує до космосу зі швидкістю понад 1,6 мільйона кілометрів на годину. Для прикладу вчені наводять відстань від Землі до Місяця, яка долається за 15 хвилин!
Процес наочно демонструє, як Всесвіт перерозподіляє продукти термоядерного синтезу, які утворюються глибоко всередині зірок і викидаються назад у космос. Причому деякі з цих продуктів включають важкі елементи, такі як вуглець, азот і кисень, що є найважливішими будівельними блоками планет, подібних до нашої.
Будучи однією з найближчих симбіотичних зірок, R Водолія була ретельно вивчена за допомогою безлічі космічних та наземних телескопів. Наприклад, телескоп «Хаббл» почав спостерігати за нею невдовзі після запуску на орбіту 1990 року. Через десять років рентгенівська обсерваторія «Чандра» почала відстежувати зміни рентгенівського випромінювання туманності, головним чином випромінюваного її вузлуватим струменем і ударними хвилями, які R Водолія генерує при зіткненні з навколишньою речовиною. На підставі цих спостережень астрономи припускають, що востаннє виверження білого карлика відбулися наприкінці 1970-х років, і, ймовірно, наступний вибух може статися не раніше 2470 року.
Останній знімок зоряної системи, зроблений «Хабблом», показує, що в результаті впливу потужних магнітних полів і сили самого вибуху, викинутий матеріал утворив спіральний візерунок і поширився на відстань понад 400 мільярдів кілометрів, що в 24 рази перевищує діаметр нашої Сонячної системи. Покадрові знімки R Водолія, зроблені протягом останніх 10 років, демонструють зміни яскравості зоряної пари, викликані сильними пульсаціями червоного гіганта, а також драматичну еволюцію навколишньої туманності.
