Магнітна левітація широко використовується для ковзання без тертя в іграшках, приладах, фурнітурі та навіть у потягах (маглівах). Але все це працює від зовнішніх джерел живлення і іноді дуже потужних, якщо ми говоримо про надпровідні магніти для левітуючих поїздів. Із постійними магнітами трохи простіше, але там свої обмеження. Вчені з Японії спробували поєднати обидва магнітні ефекти в одному пристрої і дещо з цього вийшло.
Для свого дослідження вчені з Окінавського інституту науки та технологій (OIST) взяли звичайний графіт. Цей матеріал відомий своїми діамагнітними властивостями. Він може набувати намагніченість у наведеному магнітному полі і завдяки їй на деякий час набуває здатності левітувати над магнітами. Ця властивість з’являється разом із виникненням вихрових струмів у матеріалі. Правда, ці струми швидко вичерпуються через високу провідність графіту, але це виправно.
Японці уклали крихти графіту в оболонку з оксиду кремнію, який є чудовим діелектриком. Потім вони за допомогою воску створили з таких крупин пластинки площею по 1 см2. Надавши майданчикам намагніченість, вони створили умови для левітації над постійними магнітами. Завдяки хорошій струмоізоляції крупинок графіту в матеріалі вихрові струми в них довго не згасали, забезпечуючи зразкам досить тривалу левітацію без зовнішнього підживлення.
У поїздах на магнітних подушках такий матеріал навряд чи з’явиться. Все-таки, там інший рівень енергії та потужностей. Але ця технологія може знайти застосування в датчиках – сили, прискорення та інших. Можливі навіть датчики із зворотним зв’язком, хоча в цих випадках доведеться використовувати живлення. Проте цим можна буде збільшити чутливість вимірювань аж до використання в квантових системах, впевнені вчені.
