Духовний світ, про який мова у книжках деяких з авторів цієї добірки, не існує без матеріального підґрунтя. І в цьому переконуєшся, бачачи, як часом жорстко і нахабно привласнюється спадок, слава і життя їхніх героїв. Не допустити цього – не останнє з завдань цієї літератури, яка дарує не лише насолоду від читання, але й відчуття валсної гідності.
Ковчег: шедеври українського живопису, графіки, скульптури. – Л.: Ковчег, 2023
Автори цього унікального фотоальбому переконані, що ми самі маємо стати рушіями деколонізаційних студій і запускати процеси переосмислення російських культурних наративів щодо України, переосмислення російської культури як окупаційної, а української – як пост-колоніальної. У контексті повернення до нашої спадщини багатьох імен, привласнених російським мистецтвом, ми вперше маємо достатній символічний капітал на міжнародній арені, аби наші думки почали сприймати серйозно. І саме «Ковчег» – унікальне видання, реалізоване разом із віртуальною галереєю за підтримки Українського культурного Фонду – стане новою антологією українського живопису, графіки і скульптури. Адже до альбому увійшли знакові мистецькі твори – від давньої ікони до кращих зразків українського авангарду. Як у картинній галереї, ви будете переходити із залу в зал і милуватись українськими шедеврами – зал Васильківського, Пимоненка, Мурашка, Труша, Новаківського, зал скульптури Пінзеля, Архипенка, Петрука. Тож час «пізнавати себе», як закликають автори цього грандіозного проєкту, мріючи, щоб зокрема з цим фотоальбомом вітряки Васильківського, кипариси Труша чи квітучі сади Глущенка стали такими ж впізнаваними, як соняхи Ван Гога чи водяні лілії Моне.
Богдан Бедрiй. Критика п’яного розуму. – Гайсин: ТУТ, 2023
Заклик «пізнавати себе», зроблений видавцями попередньої книжки, дивним чином відгукується навіть у цій «алкогольній» історії. Адже роман львівського автора, який після цієї книжки, а також роботи барменом у місцевих закладах, подався служити до ЗСУ, насправді про богемне життя. Тобто про пригоди чотирьох друзів-гультіпак, які в різний спосіб шукають щастя, підтримуючи славу львівської «гільдії наливайок», завдяки чому ми дізнаємося секрети і таємниці барної культури Львова. Посиденьки у ганделиках, нічні пригоди з бійками включно, розмови про дівчат і проблеми на роботи – ось далеко не все, чим заповненні сторінки цього роману. Адже у ньому ще є розмови, багатенько розмов, якщо чесно, а також міркування героїв про своє місце у цьому житті. Одного з них кидає дівчина, другого б’ють гопники, третій щосили тримається у своєму офісі, а четвертий… Хоча, краще дізнатися самому, прочитавши цей своєрідний «роман покоління», який насправді не для рафіновано-цнотливого читача, який існує поза простором і часом, а для тих, хто сприймає сьогодення без показової заангажованості « – Ти погладшав, – зауважив Палій. – А ти полисів, – сказав Антон і всміхнувся ще ширше. Петро дивився на візочок і намагався згадати, чи є в Антона сестри, може, брати, які б були настільки боже вільними, аби доручити йому догляд за немовлям. За кольором одягу можна було здогадатися, що це хлопчик». А отже, додамо, герой історії вже наступних поколінь.
Ліндсі та Лексі Кайт. Більше ніж тіло. – К.: Artbooks, 2023
У цій книзі її авторки – цілком у контексті «пізнання себе» – діляться практичними порадами, які виходять за рамки «бодипозитиву», детально аналізуючи різноманітні фактори впливу: від медіаспоживання до здоров’я і фітнесу, саморефлексії та співчуття до себе. У такий спосіб Сестри Кайт демонструють, наскільки згубним може бути вплив самооб’єктивації на наше повсякденне життя. Таким чином, це ідеальна книжка для тих, хто хоче змінити своє самосприйняття, але не знає, з чого почати. І зрозуміло, що насамперед слід зрозуміти, що позитивне уявлення про своє тіло — це не віра в те, що ваше тіло гарне, а хороше ставлення до нього незалежно від його вигляду. Адже наш одержимий красою світ всіляко просуває ідею, що щастя, здоров’я й те, як ставитимуться до вас люди, залежить від нашої зовнішності. Але авторки, сестри-близнючки, докторки Лексі та Ліндсі Кайт, пропонують альтернативне бачення. Їхня книжка допоможе налагодити стосунки зі своїм тілом і сформувати його позитивний образ, а також переосмислити ставлення не лише до власного тіла, а й до зовнішнього вигляду інших людей. Крім того, історії, якими діляться авторки, яскраво демонструють негативні наслідки об’єктивації тіла в суспільстві та її вплив і на дорослих, і на дітей та підлітків. А ще ця книжка може стати посібником для батьків, які хочуть допомогти своїм дітям не зважати на стереотипи та полюбити своє тіло й себе.
Фредрік Бакман. Що мій син має знати про світ. – К.: Книголав, 2024
Автор цієї книжки нагадує, що батьківство – це не так уже й легко, як здається. І мова не лише про недоспані ночі, колискові чи правила дитячого харчування. Його розповідь – ще й про те, що в дитини попереду, а саме – друзі, дорослішання, життєві пригоди… І найкраще, вважає автор, поговорити зі своїм крихітним сином: поділитися смішними історіями, цінними лайфхаками, таким різноманітним досвідом. Тож перед нами захоплива повість в есеях і нотатках, написаних батьком до сина, а можливо – й до самого себе. Легка, смішна, іронічна й зворушлива книжка про батьківство, страхи і помилки, дурнуваті ситуації і життєві переосмислення, а також – про любов. Бо так часто вона стає точкою опори у цьому неідеальному світі. Здається, не дивно, що таких розділів на класичні теми, мабуть, найбільше: «Що тобі варто знати про людяність», «Що тобі варто знати про Бога», «Що тобі варто знати про добро і зло». Але решта тем так само важливі (принаймні для батька): «Що тобі варто знати про сенсорні лампочки в туалеті», «Що тобі варто знати про ІКЕА», «Що тобі варто знати про футбол», «Що тобі варто знати про те, що сталося з пластмасовим жирафом, який умів співати».
Генрі Марш. І наостанок. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2023
На початку цієї книжки автор пише не тільки про розвінчання якихось міфів, а взагалі про жорстоке розчарування. Слід додати, що «І наостанок» Генрі Марша взагалі доволі драматичне чтиво. «Можливо, я очікував, що вигляд власного мозку тільки посилить те моє зачарування нейронаукою, яке колись привело мене в нейрохірургію, наповнить відчуттям піднесення. Як же це було марнославно з мого боку! – згадує автор. – Просто на моїх очах у чорних та білих пік селях розгорталася картина старіння із вже наявними початковими ознаками смерті та розпаду. Переді мною було зображення власного зморщеного та висохлого сімдесятирічного мозку. сумна та зношена копія того, яким він колись був». Тож автор книжки – нейрохірург із багаторічним стажем, перебуває на пенсії. Він боровся за людські життя, а тепер сам опинився в ситуації, що може стати його смертним вироком. У цій книжці він пише про заплутаний шлях від лікаря до пацієнта, бо тепер він – уже не в лікарському халаті, а на картці хворого – його прізвище. Автор нотує спогади про минуле та розмірковує про справи, які треба завершити. І зараз він більше, ніж будь-коли, зачарований таємницями науки і мозку, красою світу природи та любов’ю до своєї родини. Тож перед нами елегійна, відверта, світла і пронизлива книжка про життя, смерть і те, що, зрештою, має значення.
автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для ВСВІТІ
