Невідомий Булгаков: між правдою та вигадкою

3441

Популярність Михайла Опанасовича Булгакова сама по собі є цікавим феноменом. В СРСР його п’єси насилу проходили цензуру, а романи довго не друкувалися. Після розвалу Радянського Союзу письменника посмертно таврували за “лакейство” і п’єсу “Батум” про Сталіна. В сучасній Україні його намагаються представити “українофобом”, у Росії до Булгакова теж є свої претензії. При цьому його книги залишаються популярними і читаються серед людей різного віку та професій. В цьому році ми відзначаємо одразу дві дати. По-перше, 125 років виповнилося з дня народження Булгакова, а по-друге – рівно 50 років тому, через чверть століття після смерті письменника, був вперше надрукований його ключовий роман “Майстер і Маргарита”, знайомий зараз кожному школяреві.

Ким насправді був Михайло Булгаков? Портал “Знай.ua” зібрав деякі факти про його життя і творчість, які допоможуть відповісти на це питання.

Михайло Опанасович на відпочинку
Михайло Опанасович на відпочинку

Веселий консерватор

Як писав про Булгакова знайомий з ним в юності Валентин Катаєв:

“Синьоокий (Булгаков – прим. автора) ж, навпаки, був дуже консервативний, глибоко поважав всі визнані дореволюційні авторитети, терпіти не міг Командора (Володимира Маяковського – прим. автора), Мейєрхольда і Татліна і ніколи не дозволяв собі, як любив висловлюватися Ключик (Юрій Олеша – прим. автора), “коливати світові струни”… Він любив повчати – в ньому було закладено щось повчальне. Складалося таке враження, що лише одному йому відкриті вищі істини не тільки мистецтва, а й взагалі людського життя. Він належав до того досить поширеного типу людей, які ніколи і ні в чому не сумнівається, які живуть по непорушним, раз і назавжди встановленим правилам. Його моральний кодекс беззастережно включав в себе всі заповіді Старого і Нового заповітів. Згодом виявилося, що все це було лише захисною маскою потай дуже честолюбного, влюбливого і легковразливого художника, в душі якого вирували незримі пристрасті.”

Образ Булгакова дійсно сильно відрізнявся від інших письменників і поетів тієї епохи. Він не цілком прийняв революцію 1917 року, симпатизував Білому руху, хоча борцем не був. Але при цьому Михайло Опанасович вважав себе саме дореволюційним інтелігентом, який всі свої страхи і пристрасті повинен тримати в стінах свого будинку, а ще краще – в собі.

Валентин Катаєв, Юрій Олеша і Михайло Булгаков
Валентин Катаєв, Юрій Олеша і Михайло Булгаков

З молодими радянськими літераторами Булгаков в цілому дружив, хоча і не втомлювався їх повчати і підколювати. Над деякими він відверто сміявся. У тому ж “Майстрі і Маргариті” під личиною молодого поета Івана Бездомного складно не впізнати Дем’яна Бєдного,

В цілому зі спогадів сучасників вимальовується образ людини, яка була не цілком співзвучна епосі, в якій їй довелося жити. Михайло Булгаков намагався бути класичним інтелектуалом під час тотальних революційних суспільних перетворень. Звідси і консервативний погляд на багато речей, яким було наповнене життя письменника і частина його романів.

При цьому, Катаєв згадує Михайла Опанасовича як людини веселу, яка ніколи не відмовлялась провести час з друзями за келихом вина. У важкі часи, їм доводилося навіть ходити грати в рулетку, щоб вистачило на випивку до вечері.

Консультант з копитом

Останній і найвідоміший роман Булгакова “Майстер і Маргарита” зараз знають всі та майже всі його читали. Як мінімум, в школі на уроках літератури. При цьому роман не такий простий, як здається і має свою складну історію.

Вперше роман "Майстер і Маргарита" був надрукований в журналі "Москва" у 1966 році
Вперше роман “Майстер і Маргарита” був надрукований в журналі “Москва” у 1966 році

Судячи з ранніх версій роману і чернеток, Булгаков спочатку планував невеликий сатиричний текст про пригоди нечистої сили в радянській Москві. На це натякають і ранні назви роману: “Копито інженера”, “Чорний маг”, “Консультант з копитом”.

Поступово, разом з тим, як збиралися хмари в житті самого письменника, більш серйозним ставав і сам роман. Сатира, заради якої все і затівалося, в тексті залишилася у вигляді жартів і витівок диявольської свити, але з’явився і релігійний підтекст.

На думку ряду дослідників творчості письменника, на Булгакова сильно вплинула середньовічна поезія лицарів-альбігойців або катарів – християнських єретиків, згодом знищених католицькою церквою. У тексті роману є чимало вказівок на це. Для катарів, на відміну від католиків, була характерна дуалістична картина світу, де Бог і Диявол були представниками двох сил, що знаходяться у вічній боротьбі. У “Майстрі і Маргариті” це протиставлення Світла і Темряви як рівних і невід’ємних одна від одної сил згадується досить часто.

Крім того, словосполучення “добра людина”, яке постійно вживає Ієшуа на допиті у Понтія Пілата, відсилає до альбігойців безпосередньо. Це було типове звернення до брата по вірі в їх середовищі.

Ці, та багато інших фактів, змушують повірити в те, що ідею роману і його релігійну основу Булгаков почерпнув у середньовічних єретиків-романтиків, які воювали з офіційною католицькою церквою. І повністю зникли з лиця землі після цієї війни.

Цькування і смерть

Щодо смерті Михайла Булгакова ходило чимало чуток і домислів. Стверджувалося навіть, що його отруїли за наказом Сталіна. Мовляв, заарештовувати та розстрілювати тиран його не хотів, тому й наказав вбити тихо і непомітно.

З дружиною Оленою
З дружиною Оленою

Новітні дослідження, які в цьому році провела міжнародна група вчених на чолі з професором П’єром Джіоржіо Рігетті, фактично, спростувала це твердження.

Дослідники вивчили рукопис “Майстра і Маргарити” на предмет присутності на його сторінках залишків біологічного матеріалу та хімічних елементів. По-перше, знайшли морфій, який Булгаков приймав від болю ще з 1924 року. А по-друге – сліди білкових маркерів хвороби нирок, від якої страждав письменник, і яка, судячи з усього, і стала причиною його смерті.

Пам'ятник Булгакову в Києві
Пам’ятник Булгакову в Києві

При цьому знімати відповідальність за смерть Булгакова зі Сталіна не можна. Саме його поведінка змушувала письменника нервувати, розхитуючи його і без того слабке здоров’я. Коли письменник був у відчаї через те, що радянські театри враз перестали брати його п’єси для постановок, Сталін зателефонував і пообіцяв своє сприяння. Але протегував Булгакову вкрай недовго, після чого без пояснення причин про письменника забули знову. Це Булгакова в результаті і добило.