Мультфільм – це перше знайомство дитини зі світом медіа та прекрасний спосіб розважити малечу. Але водночас це заглиблення у світ мови та культури. Мультик вміщає ментальний, національний код і є інструментом маніпуляції. І від того, який мультик Ви вмикаєте своїй дитині, залежить ким вона виросте, залежить майбутнє нації!
Формування свідомості
До семи років формується особистість дитини, навіть в певній мірі її власна позиція. У цей період визначається її поведінка та ставлення до себе й оточення. Малеча пізнає світ людських відносин, різних видів діяльності, суспільних функцій людей.
Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислюється, тобто є матеріалом мисленнєвої діяльності. Дитина починає осмислювати те, що вона бачить і чує: у такий спосіб здійснюється більш глибоке пізнання світу. Маленька людина вчиться встановлювати зв’язки між предметами та явищами, розкривати їх сутність.
Але людське мислення неможливе без мовлення. Думка формулюється і формується в мовленні та в сприйнятті чийогось мовлення. Людське мислення має соціальну природу. Людина не народжується з готовою здатністю до мислення, а оволодіває способами й засобами мислення, знаннями, мовою в тому вигляді, в якому вони існують на сучасному їй етапі історії.
Мислення в дитини починає розвиватись з другого року життя. Тому саме з цього часу мають встановлюватися певні орієнтири для дитини: хто її батьки, якою мовою вони спілкуються, як звучить її ім’я, імена рідних.
Звісно, свідомість – це глобально складне поняття, особливо, коли говоримо про національну свідомість, але її підвалини закладаються з дитинства.
Майбутні українець та україночка
Основоположниця української дошкільної освіти Софія Русова казала таке: «Кохаючи свою національну культуру, дитина поважатиме й друга і націю й цікавитиметься їхнім життям, навчиться шукати й знаходити у вселюдській культурі ті скарби художні, наукові й моральні, які можуть стати їй найріднішими, бо не нав’язані з боку, а органічно прищеплені до її душі».
Якщо батьки хочуть виховати свідому особистість, патріота своєї держави, носія українського генетичного коду, представника українського етносу – треба бути дуже обізнаним, обережним. Треба насамперед бути прискіпливим у виборі продукту для дитини.
На жаль, сучасний глобалізований світ, шаленство великих міст, нестримний рух поглинає енергію та час дорослих, а відтак позбавляє уваги дітей. Батьки діють за примітивним сценарієм: хочу відпочити – дитині увімкну телевізор, ноутбук, дам планшет. Під тиском втоми вони поспіхом ганяють каналами чи Інтернет простором і вмикають перший мультфільм, який потрапить під руку. Проте батьки зовсім не розуміють, що такий принцип «через пень колоду» шкодить їхнім дітлахам. Байдужість – велика чорна пляма на майбутньому дитини, це неприпустимість. Антон Чехов казав, що діти святі й чисті й не можна робити їх іграшкою свого настрою.
Дивитись чи не дивитись: ось в чому питання
Дослідження доводять: якщо порівняти українських дітей та їх однолітків із США чи Європи, виявиться, що українці проводять перед телевізором найбільше часу. Кожен юний українець щодня витрачає приблизно 4 години на перегляд телепередач. Американські та британські діти дивляться телевізор три години, а швейцарські — дві години щодня.
Фахівці із Всесвітньої організації охорони здоров’я наголошують, що діти до трьох років взагалі не мають знати, що таке телевізор. А до семи років їм можна дивитися телевізійні передачі до 30 хв щодня.
Мультиплікаційні фільми – це певний етап в розвитку дитини. Адже вона вчиться розділяти добро та зло, когось наслідує, когось засуджує. Поступово формується симпатія, приязнь, схвалення вчинків того чи іншого героя, яке переростає у наслідування. Тому важливо навчити малечу правильно розмежовувати погане та хороше, любов, дружбу, повагу, підтримку, допомогу, заздрість, нечесність, лінь та працьовитість.
Перегляд нового мультфільму вперше, незалежно від віку дитини, має відбуватися у присутності дорослої людини з її коментарями та поясненнями. Вдруге дитині можна дивитися самостійно.
Перш за все, в сюжеті не має бути фізичного насилля, аморальності, агресії, зброї, непристойного гумору. Небезпечними є мультфільми, в яких стерта реальність: коли герої мають кілька життів, не відчувають болю. У такий спосіб діти пізнають викривлену дійсність і це призводить до непристосованості до життя, формування хибного уявлення.
Чудово, коли мультфільми розповідають про національних героїв, звірів та рослин, які є представниками флори і фауни українських степів, лісів, полів. Адже так малеча пізнає природу, традиції, поступово засвоює фольклорні елементи свого краю. Турботливі матусі й татусі можуть дорікнути, мовляв, навіщо їхньому чаду торочити про фольклор, жахіття історії, якої навіть самі дорослі «без брому» ніяк дочитати чи прочитати не можуть. Тому й не можуть, що з дитинства не починали. Дитяча пам’ять «законсервовує» й максимально ефективно опрацьовує інформацію, тому життєво необхідно малечі пояснити, де вона живе, що таке Україна.
Занурте дитя у світ русалок, мавок, перелесників, мудрих лісовиків, поведіть до безстрашного легеня Микити Кожум’яки. Розкажіть про князів і княгинь, непереможних козаків, про загадку бібліотеки Ярослава Мудрого, яка зникла десь у проваллях старого Києва; про розумну Анну, про кмітливу Ольгу, про суворого Володимира, про злого змія Горинича, про несамовитого татарина й нечемного москаля, який любить видавати чуже за своє.З цього починається пізнання української культури, мистецтва, історії. А в цьому хай Вам допоможуть мультфільми!
Чи все те золото, що голлівудське
Дісней – це вже класика жанру: «Король Лев», «Крижане серце», «Красуня і Чудовисько», «Попелюшка», «Рапунцель», «Білосніжка», «Аладін», «Русалонька». До переліку рекомендованих фільмів відносять такі: «Чіп і Дейл поспішають на допомогу», «Качині історії», «Мадагаскар», «Шрек», «СкубіДу».
Так, вони повнометражні, так, там вчать берегти природу, допомагати, бути відповідальним. Головний їхній недолік –вони не українські. Кого Ви виховуєте – полікультурного космополіта? Якщо ні, то треба дотримуватися розумного співвідношення – кілька українських та кілька, але все ж менше, – іноземного виробництва.
По-перше, Діснеївські мультфільми не такі вже і якісні. Вони акцентують наефектності, різноманітності, але занадто яскраві кольорий динамічні сцени зі спалахами на екрані перенасичують психіку дітей. Такі мультики категорично заборонено дивитися перед сном, адже вони збуджують нервову систему і спричиняють напруження сітківки ока.
По-друге, психологи б’ють на сполох через фемінізацію чоловіків і мускулізацію жінок в американській продукції. Героїні Діснеївських мультфільмів – норовливі, незалежні, владні, вони можуть дати на горіхи будь-якому парубку, одним словом – пальця в рот не клади. Здається, ніби дітям вже з пелюшок хочуть розповісти ідеї фемінізму. Хіба не зарано? У дитини має сформуватися чітке уявлення про обов’язки дівчинки, про те, що хлопець сильніший, відважний і в будь-який час прийде на допомогу. Американські режисери наче обожнюють мужніх жінок, які носять чоловічий одяг. Але це неправильно. У дошкільному віці відбувається статева ідентифікація дітей. Перегляд таких сцен може негативно впливати на поведінку дитини.
В американських мультиках чоловіки часто тихі, покірні, навіть безініціативні. Вчені припускають, що в майбутньому це призведе до зайвої незалежності, зневаги до протилежної статі.
Часто те, що цікаве, кумедне, захоплююче, стирає чітку межу між «білим» і «чорним», добрим і поганим, прийнятним і неприйнятним. Згадаймо хоча б мультфільм про Шрека. Шрек– позитивний герой, але його вчинки дивні: робить відрижку, неприємно пахне, живе у бруді. Тобто якщо він розробниками мультику подається як позитивний персонаж, значить все, що він робить є добрим? Отже, дитина думатиме, що це нормально – не чистити зуби перед сном, адже так робить «зелений товстунчик». Ніби й примітивний приклад, але це так. Є епізод, коли принцеса Фіона вбиває пташку. А як же тоді Екзюпері з «Маленьким принцом» і його маніфестом: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Тобто дитина прийде у школу й перед нею постане філософська дилема: робити як Фіона чи як принц?
У світі сьогодення існує таке жахіття, як комплекс неповноцінності через перекручування ідеалів краси. А звідки він береться? Величезні «мультяшні» очі, фігура героїнь-красунь, які далекі від дійсності, з дитинства формують у хлопчиків хибне уявлення про жінку. А вразливі дівчата вже у підлітковому віці починають морити себе голодом.
Якщо говорити про класичні мультики Діснея – це ще нічого, але коли брати до уваги сучасний «екшен» – волосся стає дибом. Виробники створюють видовище, щоб було що показати у 3D, але ефект – жахи та страхіття. Не раз доводилося чути, як матері скаржаться, що після перегляду мультфільму «Людина-павук» діти прокидаються з криками і плачем.
У заокеанських мультиках нівелюється поняття сім’ї та материнства, образ матері. Зверніть увагу, що український менталітет зовсім інший. У нас з діда-прадіда мати – берегиня, заступниця, стоїть на сторожі домашнього вогнища. Образ землі-матері, матері-України, Божої матері, обожнювання жінки, господині. У багатьох випадках у зовні якісних мультиках сім’ю подано як групу співмешканців, персон, які скандалять, грюкають дверима (наприклад, «Гуффі і його команда», «Сімпсони»). Часто насаджуються абсолютно незграбні беззмістовні стереотипи – жінка-домогосподарка зі сковорідкою в руках, у замурзаному халаті, чоловік – вічно злий, бородатий любитель футболу.
Сучасні батьки бувають гіперактивнішими за дітей, адже перед ними постає ідея-фікс – виховати генія. Ну а для цього розпочати варто з англійської. Мультфільми іноземною мовою – чудово, але варто мати на увазі, щочасто персонажі створені із неправдоподібною мімікою. У дітей 5-6 років формується дикція, артикуляція рідною мовою, тому регулярний перегляд такого виду мультфільмів може заважати цьому. Наприклад, «Фінес і Ферб» (порушена міміка й пропорції); «Пінгвіни Мадагаскара» (різкі вирази, лексика), «Губка Боб», «Монстри на канікулах».
Ми живемо у час війни, тому агресії й напруги вдосталь. Це не означає, що дітей треба ізолювати й вирощувати, як вибагливі орхідеї в тепличних умовах. Ні, треба розповідати про бійців-лицарів, які захищають нашу Батьківщину, тобто чітко формувати межі доброго та поганого. Але не варто вмикати фільми, де є небезпечні трюки, стрибки з висоти, зброя, агресія. Бо малеча звикає до цього і сприйматиме як щось постійне, а війна в Україні – тимчасова, із щасливим кінцем. Краще обмежити перегляд мультиків: «Том і Джері», «Огі та Кукарачі», «Багс Банні» (є сцени насилля, переслідування); «Покемони», «Черепашки-ніндзя» (агресія, зброя, бійка).
«Маша і Медведь» – російський покруч
Популярний мультфільм «Маша і Ведмідь» направду є найбільшим ворогом дитини. Це якась покручена ліпнина з українським нещодавнім озвученням. Це зброя інформаційної війни. Чим же може бути шкідливий цей зовні гарний мультик схожий на вигорілий кекс під солодкою російською пудрою?
По-перше, це продукт російського виробництва «Маша и Медведь», який неправильно або навмисно погано переклали. «Медведь» українською – «ведмідь», але як щодо Маші? Чи не краще було б Марічка, Маруся? Красиве українське ім’я, яке оспівують у пісні «Ой Марічко, чичері».
Загальна ідея сюжету базується на однойменній народній казці «Маша та Ведмідь». Але чия це народна казка? Звісно, російська! І хіба це вам не прихована маніпуляція свідомістю дітей. Діти сприймають фольклор, етнічні мотиви на підсвідомому рівні. Якщо змалку дитині читати українські казки, співати українські колискові, вона у будь-якій ситуації в житті підсвідомо обиратиме рідне. Її національне кредо ніколи не дозволить їй перейти на російську.
Маша у мультику – позитивний персонаж, вона весела та життєрадісна, але чи є її поведінка цілком прийнятною? Регулярний перегляд цього мультфільму може зробити з малюка некерованого егоїста! Маша–аж ніяк не приклад для наслідування. Вона не демонструє повагу, терпіння, відповідальне ставлення до тваринок і збереження природи. Маша–втілює синдром вседозволеності, адже постійно знущається з ведмедя, вовків, інших мешканців лісу. Цікаво, що ці витівки сприймаються комічно, розважально. От і в житті дитина думатиме, що знущатися над котиками – весело! До речі, повідомлення у новинах про те, що підлітки до смерті замучили кота якраз промовистий наслідок.
Хочеш перемогти ворога – виховай його дітей
Можливо, батьки будуть роздратовані нищівною критикою улюбленої «забавки» про Машу і ведмедя і звинуватять у радикальності, скептицизмі, але схожі міркування висловлюють естонські вчені. В Естонії цей мультфільм назвали елементом гібридної війни, яку веде Кремль. Така заява з’явилася на сторінках видання Helsingin Sanomat.
Викладач інституту комунікацій Талліннського університету Прійт Хибемяги стверджує, що ведмідь у цьому мультфільмі символізує Росію: «Що, якщо ведмідь – це зовсім не ведмідь, а Росія? Це боротьба за уми, частина гібридного впливу, в якому негативний образ Росії замінюється позитивним. Послання Росії приймається без фільтрів. Росія – чудова країна, де живуть Маша і Ведмідь», – сказав Хибемяги.
На його думку, Москва намагається «розхитати естонські підвалини». Викладач впевнений, що йдеться про нав’язування дітям позитивного образу Росії, це небезпечно. Це дуже підступно, адже Росія нейтралізує бойовий запал, «давить на жалість», а потім нападає. Він додав, що цей мультфільм – «пропаганда» та «промивання мізків».
У пошуках справжнього
Нещодавно з’явився грандіозний проект, а разом з ним і тизер анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня».
На екранізацію мультфільму «Мавка. Лісова пісня» виділили п’ять мільйонів євро. І хоча мультик з’явиться на екранах аж у 2019 році, його вже полюбили мільйони. А полюбили, бо українське, бо за сюжетом Лесі Українки та її заворожуючої драми-феєрії «Лісова пісня».
Хочеться сказати спасибі розробникам проекту, які нарешті знайшли «путь істинну», зрозуміли, що етнічні мотиви, культурний код, символи, фольклор, міфологія, класична українська література, природа – це те, з чим можна перевертати гори й шокувати світ. Дія відбуватиметься в оксамитових лісах Волині, де під кожним кущем і пелюстком витає загадка і чародійство, а в уяві жителів навіть у ХХІ столітті живуть міфічні істоти.
«Мавка. Лісова пісня» – переможець конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно. Проект був успішно презентований на анімаційному форумі Європи Cartoon Movie. Продюсери отримали відгуки від успішних представників ринку, серед яких The Walt Disney Company. Тепер можна сміливо сказати, що наша Мавка може стати поряд із діснеївськими принцесами.
Мультфільм показує цінності української культури. Цікаво, що автори прагнуть привернути увагу суспільства до екологічних проблем, до зникнення представників української флори й фауни, знищення вирубки українських пралісів. Персонажами, елементами декорацій, фоном будуть рослини й тварини із Червоної Книги України.
Дуже тішить, що розробники, перш ніж дати життя мультику, зайнялися досконалим вивченням першооснови – української етнографії, історії. Експерти провідних етнографічних інституцій – Кафедра фольклористики Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, Музей ім. Івана Гончара, Музей історії української моди –працюють у складі знімальної групифільму над інтерпретацією українських міфів, легенд, вірувань, обрядів і візуальної культури.
Над саундтреком «чаклують» етно-музиканти «ДахаБраха». Музика фільму – справжній голос лісу, магічна мелодія, яку наче виспівує кожна травина, стеблина, пелюстка. Лукаш грає на сопілці й від цього у Мавки спалахують щічки й «оживає» усмішка на вустах. Вона – справжня україночка у вишиваній сукні, з довгими косами, на голівці вінок з польових квітів.
Фільм пропагує автентичність, природну красу дівчини. Мавка – берегиня лісу, дівчинка із бездонними глибокими очима, широким, часто здивованим поглядом. Вона разом з коханим Лукашем намагатиметься примирити світ людей зі світом лісу.
Одяг прикрашатимуть етнічні символи, орнамент, кожен з яких має певне значення, зміст. Над цим напрямком працюєу країнський дизайнер зі світовим ім’ям, художник-постановник проекту «Мавка. Лісовапісня» – Ольга Навроцька.
Можна сміливо сказати, що рівень української кінематографії підвищується, адже метою цього проекту є відродження української національної культури, «виведення» традицій, ритуалів, народної музики у маси, в широкий світ через призму модерну.
Новий український мультик як ода перемоги
Мультфільм може з’явитися з-під пера не тільки провідної телекомпанії, корпорації, під егідою розкрученого славою продюсера. Ні, згадаймо, що молодь – рушій нашого українського прогресу.
Любомир Гузар казав, що молоді люди мають остаточно вирішити, куди вони хочуть іти. Чи вони хочуть залишитися там, де вони були, де були їхні батьки, діди. Чи вони хочуть іти шляхом оновлення.
Василь Яворський один із тих, хто пішов шляхом оновлення українського медійного продукту, оновлення від пострадянських залишків і нових проросійських мультфільмів та розважальних програм. Варто очистити світ медіа від програм, у яких відверто змушують українця сміятися із самого себе. Наприклад, у мультиплікаційному серіалі «Сказочная Русь» українців спонукають насміхатися з політиків, яких ми самі ж обираємо. Тобто розробники фактично натякають на те, що українці неосвічені та несвідомі. Отож, юний активіст вирішив виправити цю жахливу невідповідність.
Він – прогресивний галичанин, земляк Франка, палкий патріот ділом, а не популізмом, громадський активіст. Пише про Донбас, війну на Сході й ні за що на світі не збирається кидатися в обійми Європи, а дивитися в бік Москви тим паче.
Творити, змінювати й не мовчати для України – це його маніфест. Нещодавно він створив сценарій патріотичного мультфільму. Це абсолютно новий витвір кінематографії, а, можливо, й мистецтва. Мультфільм для наснаги, пробудження з летаргії байдужості.
За жанром це патріотично-футуристичний мультик, який наразі є успішним проектом. Планується, що мультфільм стане достойним антиподом «Сказочной Руси» про політичних блазнів. Звісно, цей продукт матиме певні вікові обмеження. Загалом орієнтований на дорослих, свідомих українців, які зрозуміють підтекст і натяки.
Але діти старшого віку чи підліткового не будуть обмежені у перегляді. Основне завдання, ідея мультику – підняти бойовий дух. Діти загиблих на війні пригноблені нестабільністю, розчавлені горем. Вони мають відчути свою вищість перед іншими, благородність у тому,що їхні батьки чи брати такі ж герої, як і постаті історії – герої Крут, Січові стрільці, холодноярці, партизани, козаки. Цим мультиком уже дорослим дітям, які змужніли не з роками, а подорослішали від війни й поневірянь, треба подарувати впевненість у тому, що їх батьки загинули не дарма.
Автор мультфільму Василь Яворський планує втілити свій давній задум – зреалізувати повномасштабну серію показів мультфільму на Сході. Як каже сам розробник: «Я хочу цим мультиком подарувати хлопцям на війні відчуття, смак перемоги.» Автор мультику розповідає, що натхнення прийшло з черговою хвилею демобілізації: «Це мене мій друг, який повернувся з війни, надихнув. Сказав, що хотів би хоч у мультику побачити, як ми їх вигнали… перемогли. Після цього я вирішив подарувати це відчуття кожному українцю.»
Протагоністом мультику буде Гетьман Війська Українського – Данило Богатир. У тексті є алюзія на біблійну історію про вихід Ізраїльського народу з Єгипетської неволі, адже автор бачить зараз як ніколи дивовижну схожість з Україною. Є також алюзія на історію про Трою. Персонажі українського мультику переможуть ворогів так само, як і греки. Тому неоціненно, що мультик стане не тільки розважальним, патріотичним, але й матиме виховну, навчальну функцію. Жити в українській дійсності та проводити паралелі з історією інших народів, закодовувати релігійні, філософські смисли у продукт медіа – це не так легко. З цим може впоратися лише освічена людина, з глибоким знаннямнаціональної та світової історії та релігії.
Персонажами будуть також прекрасна українка Роксолана у вишиваній сукні з русими косами, воїни з оселедцями у вишиванках. Будуть криївки, окопи, збори, які стилізовано під козацькі ради.
Продумано кожну деталь, вміло поєднано історичну своєрідність з модернізмом, футуризмом. Ніде шаровари не будуть так майстерно гармоніювати із сучасним автоматом, як тут.
Тонко передано грані ментальності українського та російського народів. Для козаків нестача зброї не є бідою, вони не жадають крові. У них є потужніша зброя – розум і хитрість. А у ворогів-москалів слабкістю буде їхня пристрасть до згубного напою.
Василь Яворський бореться проти окупантів інтелектуальною зброєю, зброєю мови, культури, анімації, щоб нарешті достойно дати відсіч у битві інформаційної війни. Планується також дублювання англійською мовою, щоб розширити коло глядачів, популяризувати якісний український продукт. Є мільйони людей у діаспорі, заробітчан, закордонних волонтерів, які так само потребують святого духу перемоги.
Василь Яворський – один із тих, хто створює якісне, хто робить важливе і вагоме для молоді, дітей, воїнів. Про таких треба писати, говорити, підтримувати. Щоб такі, як він, знали, що на їхні витвори, проекти чекають з нетерпінням і захопленням.
Підготувала Андріана Біла, спеціально для ВСВІТІ
