Сфера онлайн-освіти й без того набирала обертів, але пандемія коронавірусу 2020 року остаточно підлила масла у вогонь. Сьогодні, не виходячи з дому, можна навчитися практично всьому, крім, на щастя, медицини та кількох інших сфер: пробувати видаляти апендицит на кухні хрущовки було б, м’яко кажучи, недоречно.
Однак онлайн-навчання — це лише спосіб отримувати знання. Для когось воно стало можливістю опанувати нові навички й зекономити час на дорогу, достатньо лише ввімкнути комп’ютер. А хтось, і ви напевно таких знаєте, оплатив десятки курсів, але результату так і не отримав.
Ми всі різні й навчаємося з різним рівнем складності. Це не означає, що хтось кращий, а хтось гірший — усе залежить від характеру, досвіду, а подекуди й від генетики. Існує кілька поширених факторів, які можуть завадити ефективно здобувати знання онлайн.
1. Брак мотивації
Про мотивацію написано стільки, що здається — кожен може стати експертом. Але головна проблема в тому, що, розмірковуючи про самодисципліну, ми часто забуваємо поставити собі головне запитання: «Навіщо?».
Нас із дитинства привчають, що немає слова «хочу», є лише слово «треба». Але справжнє бажання щось робити, бачення конкретної й приємної мети — найкращий мотиватор. А для цього потрібно знайти чесну відповідь на запитання «заради чого?».
Як у відомому анекдоті: «Ти розумієш, про що вони? — Я можу пояснити… — Пояснити й я можу, а ти розумієш?». З онлайн-освітою все подібно: пояснити ми можемо, але зрозуміти — не завжди. Через це навчальний процес не захоплює, інтерес поступово згасає, і змусити себе вчитися стає дедалі важче.
Тому, щоб навчання було ефективним, потрібно чесно відповісти собі, навіщо воно вам узагалі потрібне.
2. Бажання вчитися, а не навчитися
Деякі любителі навчання потрапляють у небезпечну пастку. Починати щось нове й змінювати життя — страшно. Наприклад, людина вирішує змінити професію. Сам процес навчання, навіть складний, здається безпечним: поруч викладач чи куратор, максимум — погана оцінка. А от щоб реально працювати за новою спеціальністю, доведеться «відстебнути страховку» й почати підійматися на скелю, де на вершині ніхто не чекає.
Через це люди часто прикриваються думкою, що «ще недостатньо знають», і проходять один курс за іншим замість того, щоб застосовувати знання на практиці. Або ж узагалі вирішують, що це не їхнє, й раз по раз кидаються в нову сферу.
Виходить, навіть якщо результати навчання онлайн хороші, його не можна назвати ефективним, бо — навіщо тоді все це?
3. Відсутність живого спілкування
Навіть якщо ви переконаний інтроверт і вам нібито потрібні лише знання, не варто недооцінювати живе спілкування.
- По-перше, це можливість обговорювати питання в процесі, бачити ситуацію з різних боків і бути присутнім при народженні нових ідей у дискусіях. Це як відома приказка: одна голова добре, а дві — краще.
- По-друге, для багатьох важливим є відчуття товариства або навіть конкуренції.
- По-третє, нетворкінг — одна з найбільших цінностей будь-якої освіти. Адже працювати доведеться в одній сфері, а корисні знайомства й досі відіграють велику роль. І хоча цей фактор прямо не впливає на ефективність навчання, його результати завдяки цьому значно кращі.
4. Надмірна гнучкість навчання
Можливість займатися будь-коли, робити перерви й вбудовувати навчання у власний графік зазвичай подається як головна перевага. Але на практиці для цього потрібні залізна самодисципліна й потужна мотивація. Багато хто ж починає відкладати заняття, адже нічого критичного не відбувається.
Щоб рухатися вперед, нам потрібні дедлайни.
5. Нереалістичні очікування
Організатори курсів часто дають надмірні обіцянки: що матеріал буде зрозумілим усім, знання можна застосувати одразу, а багато хто знайде нову роботу ще під час навчання — і список можна продовжувати.
У реальності все може виявитися інакше. Це не завжди означає, що курси погані. Просто в онлайн-освіті діє надто багато факторів. І якби все справді працювало за обіцянками, то всі були б гарантовано «успішними». Але коли очікування не справджуються, людина втрачає мотивацію й, зрештою, майже нічого не засвоює.
6. Спроби бути багатозадачним
Багато хто сприймає дистанційне навчання як можливість паралельно виконувати домашні чи інші справи. Але багатозадачність — міф. Виконувати кілька завдань одночасно можна, але результат у кожному випадку буде гірший.
Якщо спростити, мозок працює як комп’ютер. Якщо відкрити одразу десятки програм, система почне гальмувати й зависати. Те саме відбувається й із нами: ми «зависаємо», навіть якщо це не відчувається одразу. Тому, щоб навчитися, треба справді навчатися, а не варити паралельно суп чи прибивати полицю.
