5 травня: Леля, або Ляльник. Як святкувалося давнє народне свято

248

Ми вже знаємо, що Великдень та Вербна неділя — це така суміш християнських та язичницьких свят. Адже, попри релігійне трактування, у святах збережені давні народні традиції українців. Проте, не всі свята дожили до теперішніх часів. Деякі зникли, а згадка про них лишилася тільки в підручниках чи міфах. Одне з таких свят — Леля, Леляльник, або ж Красна гірка.

Леляльник наші предки святкували напередодні свята Юрія Змієборця (згодом — Святого Юрія), 6 травня. Саме з 5 травня, а не з Великодня чи Вербної неділі, починалися раніше водитися хороводи. Відкривався також і весняно-літній сезон на весілля. Цього дня приглядалися до погоди: якщо вночі будуть заморозки, то слід чекати ще 40 холодних ночей. Саме у початку травня починали висаджувати картоплю.

Хто ж така ця Леля і чому святкували її день?

За стародавніми віруваннями українців, Леля — це дочка могутньої богині Лади, одної з головних божеств у слов’янській міфології. Її значення та функції, риси та якості — були тотожними до Венери. Свято Лади тривало від моменту, коли починав танути сніг, і до початку робіт на землі. Саме на цей початок припадає Ляльник.

Зображувалася Лада, богиня весни, у вишитій сорочці та на коні, з гронами калини в руках.  А, поряд з нею малювали юну Лелю.

Леля — це юна богиня кохання та краси. Раніше, її свято припадало на 22 квітня, але зі зміщенням календаря, нині це 5 травня. За легендами, Леля приходить до людей з далекого Вирію, де живуть душі предків та зимують птахи. Тож, зустрічають її радісно, з веснянками та гаївками, іграми, танцями та піснями.

Яка між ними різниця, якщо і Лада, і Леля — богині кохання та весни? Лада — це богиня кохання у родині, родинного вогнища. Продовження роду. Тоді як Леля, це богиня найпершого чистого кохання, емоційного та романтичного.

Народна гра Ляля, або Красна гірка

Існувала у Ляльник гра, таке собі заворожування дівочої краси. Серед тих, хто грає, обирали найгарнішу молоду дівчину та нарізали її Лелею. Збиралися на лузі, вбирали її з ніг до голови різним зіллям та робили для дівчини вінок з найкращих свіжих квітів.

Дівчина сідає на лавку, а поряд з нею ставлять різні частування: глечик молока, домашній сир, свіже масло, червоні крашанки та по вінку з квітів на кожну дівчину, яка бере участь у грі. Всі дівчата танцюють навколо Лялі, водять хороводи та співають веснянки:

“Ой Лелю, молодая, о Лелю!
Ти юная, о Лелю!
Ти по горниці пройди, о Лелю!
Ти в віконечко, о Лелю!
Покажи нам молодая, о Лелю!
Свого-то юнця, о Лелю!”

По закінченню заворожування, Леля роздає подружкам всі дари, які їй принесли та поставили поряд. А, вінки — кидає, щоби дівчата зуміли піймати свій на льоту. Кожна, що піймала вінок, засушує його та зберігає аж до наступної весни. Зілля ж, яким прикрашали Лялю, знімають з неї та несуть до річки, щоби пустити по воді. Подекуди, на місці, де були хороводи, запалювали ввечері велике вогнище, та продовжували веселощі.

А ви чули колись про подібне свято?

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua




• магазин

• новини партнерів