Правила виховання щасливих дітей від 6 великих вчителів, які відкривали власні школи

531
Підпишись на нашу сторінку у ФБ

Нелегко зрозуміти, як саме виховувати дітей, якщо всі навколо дають поради. Навіть погляди великих педагогів і психологів можуть відрізнятися один від одного. Проте всі альтернативні школи вважають: якщо давати дитині свободу і цінувати її індивідуальність, вона виросте упевненою в собі і щасливою.

Вам не обов’язково повністю дотримуватися того чи іншого освітнього підходу. Ми зібрали поради небайдужих вчителів і вчених. Вони працювали над системами виховання, щоб діти зростали повноцінними особистостями, а сімейні відносини були довірчими і міцними.

1. Система Монтессорі, засновник – Марія Монтессорі

© depositphotos.com

Монтессорі  – перша жінка в Італії, яка закінчила медичний інститут. Вона працювала з хворими дітьми, якими в той час ніхто не займався. Монтессорі кілька разів номінували на Нобелівську премію, а її підхід до виховання досі популярний у багатьох країнах.

Погляди Марії Монтессорі:

  • Дитина заслуговує на повагу, тому ввічливі прохання краще наказного тону.
  • Не дивіться на дитину зверху вниз – намагайтеся, щоб ваші очі були на одному рівні.
  • Зробіть малюкові відповідні його зросту і силам стілець і стіл, гачки для одягу, на які він сам повісить свою куртку. В такому середовищі він буде щасливий.
  • Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.
  • Якщо дитину карати за будь-яку провину, вона буде відчувати провину за все і всіх.
  • Якщо ви підтримуєте вашу дитину і не забороняєте їй висловлювати почуття, вона виросте упевненою в собі.
  • Не забороняйте дитині допомагати вам із побутовими справами.
  • Краще купувати іграшки не з пластику, а з натуральних матеріалів – кубики, моделі меблів, іграшковий посуд.

2. Реджіо-педагогіка, засновник – Лоріс Малагуцці

© depositphotos.com

Італійський психолог вигадав красиву метафорудитина з народження говорить «100 мовами». Тобто дитина говорить зі світом і виражає себе різними способами – через малюнки, спів, гру. Але дорослі часто намагаються заглушити 99 мов. Батькам варто слухати дитину і навчити її використовувати ці «мови» у повсякденному житті.

Основні ідеї Малагуцці:

  • Не буває неправильної відповіді – бувають різні точки зору. Не кажіть дитині, що вона неправа в якомусь питанні. Розпитайте, чому вона так думає, і розкажіть, як можна подумати ще.
  • Перед тим як щось пояснити, запитайте у дитини, що вона вже про це знає. Якщо ви будете розповідати вже відомі їй речі, дитина втратить інтерес і не буде слухати. Як і дорослий.
  • Задавайте більше питань, які потребують розгорнутої відповіді. Так дитина буде вчитися міркувати і висловлювати свої думки.
  • Якомога частіше давайте дитині можливість обирати. Наприклад, що вона хоче одягти або якого кольору рюкзак їй купити.

3. Вальдорфська педагогіка, засновник – Рудольф Штайнер

© depositphotos.com

Мета вальдорфських шкіл – виростити впевнену в собі людину, прищепити любов до праці і відкрити в дитині творчі здібності. Там не ставлять оцінок і не проводять контрольних, але державні іспити діти здають не гірше, ніж учні звичайних шкіл.

Ідеї ​​Рудольфа Штайнера:

  • Немає такої книги, яка навчить батьків поводитися з дітьми. Кожна дитина унікальна, тому потрібно бачити і приймати особливості кожної.
  • Цікаві та захоплюючі історії навчать дитину набагато краще, ніж нудні параграфи підручників.
  • Дітям варто більше часу проводити на природі: вчитися спостерігати, бачити красу і жити у гармонії зі світом.
  • Прості іграшки, наприклад дерев’яні кубики, краще розвивають уяву.
  • Прості щоденні ритуали допомагають дітям відчувати себе в безпеці, а заодно вчать організованості та зібраності. Тому день можна починати із повторення віршів, пальчикових ігор для розвитку моторики.

4. Школа Саммерхілл, творець – Олександр Нілл

© depositphotos.com

Британці називають цю школу «спірною». Учням дозволяють не вчитися: відвідування уроків не обов’язкове. В середньому діти байдикують 3 місяці, а потім починають ходити на уроки. Крім освоєння звичних нам предметів, у Саммерхілл можна навчитися працювати в фотошопі, вирощувати рослини, показувати фокуси і надбати інші корисні навички.

Погляди Олександра Нілла на виховання дітей:

  • Коли ми говоримо дитині «ні», дитина починає говорити «ні» життю.
  • Важка дитина – це нещасна дитина, яка не в ладах зі світом і з собою. Правильніше говорити не про важких дітей, а про важке людство.
  • Батькам «важких дітей» варто присісти на хвилиночку і чесно відповісти на питання: «Підтримував я дитину?», «Довіряв їй?».
  • Завдання дитини – жити своїм життям, а не життям, яке для нього спланували батьки і вчителі.
  • Не дитина повинна підходити для школи, а школа – для дитини.
  • Людям потрібна свобода. Але свобода і вседозволеність – це не одне і те ж.
  • Батьки часто намагаються налякати дітей страшними наслідками їхніх «проступків». Але правильніше вчити дитину нічого не боятися.

5. Інструментальна педагогіка, основоположник – Джон Дьюї

© depositphotos.com

У США Дьюї називають «батьком прогресивної освіти». Він вважав, що завдання школи – навчити дитину знаходити вихід з будь-якої ситуації, пристосовуватися до навколишнього середовища. Тому дітей варто навчити виконувати конкретні завдання, а не напихати їх абстрактними знаннями з підручників.

Погляди Дьюї на освіту:

  • Дитина повинна щось робити, а не щось вивчати. Саме дія приведе дитину до результату.
  • Не варто соромити дитину за її невдачі. Провали допомагають нам стати кращими.
  • Всі великі наукові досягнення відбулися тому, що хтось не побоявся використовувати свою уяву.

6. Метод Селестена Френе

© depositphotos.com

Френе відкрив власну школу в 24 роки. Він допомагав дітям, що відстають у розвитку. У його школі не було підручників і домашніх завдань, але учні досягали видатних результатів і були всебічно освіченими.

Основні ідеї Френе:

  • Найприємніше заняття може стати нестерпним, якщо тебе змушують це робити.
  • Покарання принижує обох: того, хто карає, і того, кого карають.
  • Чим раніше діти вчаться виконувати звичайні побутові справи, тим впевненішими і самодостатнішими вони стають у майбутньому.
  • Замість заборон і покарань варто вести з дитиною переговори. Дитина повинна бачити, що її голос має значення.
Поділись

• не пропусти



• магазин

• новини партнерів