Залишився останній місяць літа, але не поспішайте панікувати. Налаштовуйтесь на позитив і готуйтесь до мандрів. Якщо так сталося, що повноцінна відпустка вам не світить – залишайтеся з нами. У нашій рубриці ви ознайомитесь з місцями, які можна відвідати за один вікенд.
Ну що ж, збирайте валізи та читайте далі.
Цього разу ми наполегливо рекомендуємо вирушити до перлини біля моря – Одеси.
Острів Зміїний
Міфічний і легендарний, а також чи не найважливіший у Чорному морі. Розташований він в Кілійському районі, а на самісінькому острові розміщений населений пункт Біле. Острівок невеличкий, але має свою пошту, музей і відділення банку: все по фен-шую.
Якщо говорити про історію, то історики та археологи досі не перестають вивчати цей диво-острів. Легенди розповідають, що на появу острова вплинула богиня Фетида. Саме вона підняла цей клаптик землі з дна моря.
Загалом острів пережив надзвичайно довгу та насичену історію, пов’язану з багатьма іншими державами: Римською імперією, Візантією, Османською імперією, Російською імперією, а також він був у складі Румунії.
Білгород-Дністровський
Це місто десяток разів змінювало свою назву. То воно було Орфіуса-Тіра за часів античності, то Білим Замком, то Замком на горі. Свою сучасну назву воно отримало аж в 1945 році.
Якщо коротко про історію, то в 6 ст. до н.е. на території міста вихідці з грецького міста Мілет вирішили заснувати колонію, яку назвали Тіра. Її, до слова, порівнювали з невеликим поселенням землеробів. А от зведення відомої більшості Білгород-Дністровської фортеці відносять до молдовського періоду панування на цій території.
На деяких каменях мурів викарбувано роки – 1399 та 1432. Саме тоді ця фортеця була частиною мережі укріплень, яка й мала захищати шляхи зовні для того, щоб перешкодити нападу ворогів.
Звичайно ж, до наших днів збереглися не всі частини фортеці. Зокрема, залишилася цитадель або, як її ще називають, Генуезький замок. Саме в ньому переховувалися представники влади, якщо на місто нападали.
Масштаби вражають: площа території складає аж(!) 9 га. А саму фортецю з трьох боків оточує рів близько 14 метрів в ширину та на 20 метрів глибини. Загальна довжина оборонних мурів – 2 кілометри, а висота стін і башт від 5 до 15 метрів.
Містечко Вилкове
Завжди мріяли побувати в Венеції, але не було такої можливості? Вирушайте тоді до селища Вилкове, яке практично повністю стоїть на воді. Ніяких звичайних вулиць – лише широкі канали, а жителі старої частини пересуваються винятково на човнах. Виглядає надзвичайно.
Саме ж містечко засноване в кінці 17 століття. Спершу його називали Липованське або Посад Липованський. Сучасну назву йому дали запорізькі козаки, які з’явилися в поселенні після зруйнування Запорізької Січі.
Чому Вилкове? А все просто: за 10 кілометрів від Чорного моря дельта Калійського гирла робить розгалуження – вилку – на три рукави – Білгородський, Очаківський і Старостамбульський. А от саме Вилкове розташоване на наносних острівцях у цьому гирлі.
Садиба Людини-вовка – улюбленого пацієнта Фрейда
Під Одесою в шикарній садибі 19 століття мешкав Сергій Панкеєв, якого містяни називали Людиною-вовком. Після революції він покинув свій дім і перебрався до Відня, а маєток поступово розграбовували під час війни.
Саму ж садибу побудували в 1854 році. Подейкують, що її архітектором був італієць Франц Боффо – автор легендарних Потьомкінських сходів в Одесі. Але ці лише одна з легенд. Спершу власником садиби був генерал-майор Василь Дубенецький. Саме йому тоді належало все село.
Після смерті майора, його діти вирішили не ускладнювати собі життя та продали будинок каховському купцеві Костянтину Панкеєву. Саме його син Сергій увійшов в історію як Людина-вовк.
У цьому будинку ще малого, п’ятирічного Сергія почали переслідувати жахіття. Йому постійно снилися вовки, які сиділи на горіховому дереві та дивилися на нього. Хлопчину довго лікував Зигмунд Фрейд, і саме про нього він написав книгу “З історії одного дитячого неврозу”, яка стала настільною книгою психоаналітиків усього світу.
Щоправда, боязнь вовків не завадила йому прожити довге та яскраве життя. Одружився він з австрійкою і після революції вони перебралися до Відня. Там він і помер, але у віці 84 років. До слова, він написав картину “Моя мрія” та підписав її Wolfmann, що свідчить про те, що він спокійно вживався з тим, що його називали Людиною-Вовком.
А тепер бліц-тур по Одесі, або місця, які однозначно потрібно відвідати
Потьомкінські сходи
192 сходинки величі. Піднятися та зробити переможне селфі. Можете навіть посидіти, якщо стомитесь.
Приморський бульвар
Якраз на нього ви й потрапите після підйому сходинками. Тут ви побачите пам’ятник Дюку де Рішельє.
Оперний театр
Надзвичайно красивий і розкішний. А всередині просто неймовірно. Коротко кажучи, спробуйте побачити його не лише зовні, а й з середини.
Дерибасівська вулиця
Не прогулялися нею – не були в Одесі.
Обласна філармонія
Ще одне вишукане місце, яке передає велич Одеси. До слова, будівля в стилі італійської готики з вкрапленнями ренесансу.
Воронцовський маяк
Просто прийти та побачити. До слова, найкраще на заході сонця.
Пляжі Одеси
