Різдво в Україні традиційно святкували 25 грудня (7 січня за юліанським календарем), а напередодні 24 грудня разом зі сходом зірки починався Святвечір. Обидві події нагадують людям про народження Ісуса Христа.
Різдво — це одне з головних християнських свят. Зараз цей день перетворився на велике сімейне дійство. Якщо на Новий рік усі можуть роз’їхатися та святкувати з друзями, Святвечір таки проводять у родинному колі та з українськими традиціями.
Нумо розбиратися, які ці традиції, щоб нічого не забути!
Святвечір 24 грудня
Саме 24 грудня господині й господарі весь день на ногах! Треба і 12 страв підготувати, і до Різдва все встигнути зробити. Увечері вся родина має бути вдома та зібратися разом за одним столом. Навіть, якщо хтось був у від’їзді чи на навчанні, треба повернутися на Різдво, інакше доведеться блукати весь рік. В деяких регіонах традиція триматися купи на Святвечір була особливо важливою. Був навіть звичай на ранок Різдва зв’язати разом ложки, щоб вся сім’я трималася купи.
Передували Святвечору цікаві звичаї. Господар з кимось із домашніх виходив «лякати дерева». Брав сокиру й замахувався на дерево, казав, що, як не буде родити, зрубають наступного року. Потім дитина чи господиня відповідали від імені деревця, щоб не рубав, і рясно родитиме.
Дім перед Різдвом та до Святвечора готували по особливому: прикрашали найгарнішими рушниками, посипали сіном, прибирали усюди та білили чи фарбували оселю. Також робили витинанки — фігурні паперові прикраси. Може, якраз тому ми всі так любимо вирізати сніжинки з паперу, які є найпростішими витинанками?
У хаті не тільки клали сіно чи солому, а й ставили дідуха — прикрашений сніп з пшениці чи жита, вівса, сіна, трав. Дідух теж був символом майбутнього врожаю, і готували його влітку, коли починали збір злакових. Встановлювали дідух біля ікон, на покутті.
Стіл теж присипали сіном, наверх стелили скатертину. По кутках треба було поставити головки часнику та копійки, це було оберегом від нечистої сили.
12 страв та вечеря напередодні Різдва
До вечері слід сідати після сходу першої зірки на небі. Саме так вифлеємські пастухи дізналися про народження Ісуса та вирушили за зіркою з дарами.
Уявіть зимовий вечір, коли сніг рипить під ногами, а вся родина йде на святкову вечерю. На столі вже чекають 12 страв, по одному на честь кожного з апостолів або ж місяців у році. Це були пісні страви, адже м’ясо й смаколики починали їсти тільки 7 січня. Обов’язково були хліб, узвар із сухофруктів та кутя. Також готували пиріжки з капустою чи грибами, холодну рибу, голубці, солені огірки, вареники.
Починали вечерю з молитви, а перед тим господар мав поставити дідух на почесне місце. Після цього найперш куштували кутю, а потім обов’язково їли хоча б по трохи кожну з 12 страв та запивали узваром. Усе до кінця не з’їдали, бо тоді комора буде пустувати весь рік.
Кутя була головною стравою і залишається різдвяним символом і досі. Готували її з пшениці чи іншої крупи, з маком, родзинками, медом та горіхами.
Під час вечері не можна було покидати столу й іти на вулицю, бо так можна впустити нечисту силу. Також молодші діти залазили під стіл та мали кричати голосами тварин, яких вирощує родина, щоб велися весь наступний рік. По закінченню трапези залишали їжу для померлих родичів на всю ніч, і навіть під час вечері ставили додаткові тарілки й ложки.
Різдво 25 грудня
Зранку на Різдво найперш вирушали до церкви на службу. Там уже лунали веселі колядки на честь народження Ісуса Христа та вітання «Христос рождається» та «Славімо його». Після завершення богослужіння на вулицях з’являлися ватаги дітей та дорослих, які ходили в оселі та колядували.
Люди ходили в гості та вже не обмежували наїдки пісними стравами. Традиційно готували смачний холодець, м’ясо, ковбаси, страви з яєць та різдвяну випічку. Під час всіх святкувань і застіль діти й дорослі заходили до осель колядувати. Спочатку питали дозволу в господарів, а тоді співали. Не пускати колядників було поганою прикметою, адже пісні на славу Ісуса Христа були світлими й дарували добробут родині. Однак, якщо в сім’ї хтось того року помер, колядки на їх подвір’ї не співали.
Як проходить коляда?
Колядки у різних регіонах змінюються, але ритуали дійства майже однакові. Колядники вдягаються у гарний одяг, святкові хустки, можуть навіть підбирати спеціальні костюми. Традиційним та красивим елементом свята був Вертеп: пересувний театр ляльок, в якому розігрували виставу зі сценами народження Ісуса Христа та біблійними персонажами.
Зараз вертепом називають і гурт дітей з різними вбраннями та Різдвяною зіркою. Цікаво, що Вифлеємська зірка зображується завжди восьмикутною і для вертепу її роблять високою та носять від дому до дому. До гурту приєднуються музиканти з різними інструментами, є і «плясачі», які виконують танці, а також міхоноша, який збирає подарунки й частування та «коза» — хлопець чи дівчина, які мають розважати господарів жартами й витівками.
Колядників господарі завжди приймають радісно. Хлопці й дівчата бажають родині щастя, здоров’я, прославляють народження Ісуса та всю родину. У деяких регіонах заведено виконувати окрему колядку для кожного члена родини. Після завершення співу колядників обдаровують грішми, солодощами, дають смачну їжу. Усе це збирає міхоноша в торбину.
На більшості території України колядують аж до Водохреща. Деякі гурти по 10-20 людей вечорами можуть продовжувати колядувати, аж поки не обійдуть все село!
Дотримуєтеся ви традицій чи ні, зібратися усім разом на Різдво варто однозначно. Хоча б раз на рік поспілкуватися з родиною, побачити батьків чи бабусь з дідусями. Різдво — найдобріше та світле свято року, і чудово цей рік почати з позитиву!
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
