Вже зовсім скоро до наших хат прийде новий рік. З нетерпінням український народ очікує та ретельно готується до цього свята, адже здавна нам знайома приказка «Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш». Тому в ніч з 31 грудня на 1 січня святковий стіл зазвичай переповнений смаколиками, вся родина збирається разом і звідусіль лунає весела музика та шумлять феєрверки. Та чи так все було раніше? Звичайно що традиції святкування цього свята зараз відрізняються від тих, які були популярними у давнину. Та й дати початку нового року також змінювались.
Святкування Нового року навесні
Наші предки щиро вірили у сили природи і вважали, що з початком весни пробуджується усе навколо, а отже і починається нове життя. За часів Київської Русі святкування Нового року припадало на березень – час коли весна вступала у свої володіння. На жаль, точна дата початку року, яку шанували язичники, до нас не дійшла. Деякі джерела повідомляють, що це свято відзначали напередодні дня весняного рівнодення. Інші вважають 1 березня датою початку року, бо за повір’ям у цей день рахували за перший день створення світу.
Підтвердженням святкування Нового року навесні є деякі традиції, які дійшли і до наших днів:
- Врочистий поминальний обід («Тризна») за померлими родичами. Під час нього співали пісні про звільнення (смерті) і початок нового життя. Зараз тризну проводять перед Великоднем.
- Спалення опудала зими. Потім ця традиція продовжилась у святкуванні Масляної.
- Традиційні назви місяців. Раніше вважали, що в одному році 10 місяців. Першим місяцем року був березень. Вже потім були введені два «додаткові місяця» – січень та лютий.
Початок року восени
Перші зміни у відзначенні початку року припадають на 15 століття. У той час церква перейшла на греко-візантійський обряд. Таким чином святкування Нового року було перенесено на 1 вересня. Пояснення давалось людям так, що саме під час свята жнив Христос почав свої перші проповіді, тому ця дата є найдоцільнішою. Таким чином, люди на українських землях, які на той час підпорядковувались візантійській церкві стали відзначати Новий рік саме 1 вересня. У той час починався збір врожаю, бралися за роботу майстри, козаки проводили обряди посвячення молоді. Також на початку року починали збирати податки.
В той самий час був створений та введений Григоріанський календар (папою Григорієм ХІІ), який передбачав нове літочислення. Європа почала жити за новим стилем. Тому на деяких територіях України, які на той час були у складі Литовського князівства, а потім Речі Посполитої, святкування Нового року перенесли на 1 січня.
До початку 18 століття дати відзначення початку року на українських землях різнилися.
Зимове святкування
В останнє дата святкування Нового року змінилася у 1700 році і була перенесена на 1 січня завдяки Петру І. Таким чином, на всіх українських землях встановився єдиний день для урочистостей. Новий рік почав святкуватися за прикладом усіх християнських народів. Тоді ж виникла традиція ставити ялинку в оселі і прикрашати її фруктам та ласощами. Схожа традиція вже мала місце в народі: раніше на Водохреща навколо ополонки клали ялинові гілки, а потім забирали їх до своїх осель та складали під дахом. Люди вірили, що це вбереже хату від злих духів, пожежі чи блискавки. В українських оселях також ставили дідух –перший сніп, який прикрашали стрічками та паперовими квітами. Дідух був першою українською «ялинкою» і символізував дух предків.
З того часу з’явилася ще одна традиція: усі в кого були рушниці чи гармати повинні були опівночі виходити на подвір’я та стріляти в повітря, повідомляючи про прихід нового року. Також підпалювали багато дров або соломи. Замість цього зараз ми використовуємо бенгальські вогники. Люди в ніч з 31 грудня на 1 січня вітали один одного з приходом нового року дарували подарунки та веселилися.
До речі, суворо заборонялося проводити урочистості за старим стилем (1 вересня). Хоча тоді на більшості територій українських земель люди користувались Юліанським календарем.
Сучасність
Здається, що ми єдині у світі люди, які святкують Новий рік двічі на рік (1 січня та 14 січня). Це пов’язано з тим, що православна церква так і не прийняла Григоріанський календар, а тому й дата Старого Нового року перенесена на 14 днів.
Відзначаємо ми 1 січня – день Нового року весело, в колі рідних та друзів. Незмінна ялинка прикрашає нашу оселю, хоча зараз вона прикрашена новорічними гірляндами та скляними кульками. З блакитних екранів вночі нас вітає Президент країни, а рівно опівночі ми загадуємо бажання та випиваємо келих шампанського. Діти шукають свої «замовлені Діду Морозу» подарунки.
З вулиці не доносяться вистріли гармат чи рушниць. Зараз небо осяюють новорічні феєрверки. Люди радіють, вітають один одного з настанням нового року з новими мріями, новими надіями, новим щастям.
14 січня – це вже більш традиційний та міфічний Новий рік. Щедрим повинен бути вечір святкування Старого Нового року. У цей час накривається святковий стіл, а молодь ходить по хатах та співає щедрівки. Зранку 14 січня хлопці ходять посівати. За традицією зерно, яким засівали у хаті, збирається та віддається курям, аби ті гарно неслись.
З часом традиції минулого забуваються, але очікування від приходу нового року ніколи не зміняться: більше здоров’я, кохання, успіхів та щастя.
автор Альона Гук спеціально для vsviti.com.ua
