Вибрати прибиральника — завдання не з простих. Моделей на ринку стає дедалі більше, ціновий діапазон — від кількох тисяч гривень до десятків, а обіцянки в усіх однакові: чисто, швидко і без зусиль. Але насправді один робот не може дістатися до кутів, інший заливає підлогу, а третій плутається в дротах і не розпізнає килими. До того ж з’явилися моделі з просунутими функціями: від автоматичного вивантаження сміття та промивання швабр на базі до підключення до водопроводу й штучного інтелекту, що розпізнає предмети.
Ми розібрали всі ключові характеристики, на які варто звертати увагу, щоб не заплутатися в можливостях і купити справді корисного помічника.
1. Тип прибирання
Сучасні роботи можуть виконувати як сухе, так і вологе прибирання, однак роблять вони це по-різному. Є моделі, які підтримують лише сухе прибирання — усі вони працюють однаково: захоплюють обертовими щітками пил і дрібне сміття, а потім усе це всмоктують.
Із миттям підлоги все трохи складніше. Майже у всіх, навіть найпростіших роботах ця функція заявлена, але реалізована посередньо: за рахунок встановленої серветки, яка зволожується з невеликого заповненого резервуара самопливом або навіть вручну. Говорити про якусь прийнятну якість прибирання чи автоматизацію процесу не доводиться.
У дорожчих моделях встановлені мопи — спеціальні обертові швабри, які підіймаються під час сухого прибирання і опускаються при вологому. Робот самостійно змочує, натирає підлогу, періодично повертається на док-станцію для промивання й заміни води. Деякі моделі також підтримують сушіння швабр на базі теплим повітрям під час заряджання.
Якщо вологе прибирання не потрібне — логічно зупинити вибір лише на сухих або «комбінованих» моделях. А якщо хочеться, щоб робот не лише пилососив, а й нормально мив підлогу, то варто розглядати тільки дорожчі версії з баками на базі та сушінням швабр.
2. Площа прибирання та потужність всмоктування
Це потрібно враховувати, щоб пилосос не залишав пів кімнати брудною, вирушаючи на підзарядку. Краще брати із запасом, оскільки в характеристиках площа вказується для порожніх приміщень, а на ділі роботові доведеться намотувати зайві метри через меблі та інші перешкоди.
На відміну від звичайних пилососів, потужність всмоктування у роботів значно нижча, але через відсутність шланга й компактну конструкцію це часто некритично. Цей параметр іноді вказується в паскалях (Па), іноді у ватах (Вт). Перший варіант точніший, оскільки всмоктування здійснюється за рахунок створюваного вакууму, тобто тиску. Простої формули для переведення немає, але за усередненими підрахунками 1 Вт ≈ 71 Па.
На які показники орієнтуватися:
- Мінімальна потужність всмоктування (до 3 000 Па) — достатньо для легкої щоденної чистки пилу й дрібного сміття з плитки, ламінату, паркету.
- Середня потужність всмоктування (3 000–4 000 Па) — вистачить для збору пилу, крихт і волосся як із твердих, так і з м’яких покриттів із неплотним ворсом.
- Висока потужність всмоктування (від 4 000 Па) — достатня для повноцінного прибирання шерсті, волосся й складних забруднень із твердих підлог і килимів.
Ураховуйте також, що вказана потужність може бути досяжною лише короткочасно в турборежимі, а в решту часу вона може бути вдвічі меншою.
3. Габарити й форма
Від дизайну робот-пилососа може залежати якість прибирання. Круглі гаджети гірше очищають підлогу в кутах і біля плінтусів, тоді як квадратні й D-подібні безперешкодно проникають у кути й добре рухаються вздовж стін. Хоча є й круглі роботи з висувними щітками, позбавлені цього недоліку. У будь-якому разі зараз більшість пилососів у продажу саме круглої форми.
Із габаритів найважливіша висота. Вона має бути приблизно на 1 см нижчою за меблі, щоб робот міг заїжджати під диван або шафу. Найчастіше висота роботів — 7–9 см, але виробники зазвичай вказують її без лідарів, камер та інших виступаючих частин. Тож будьте уважні.
Не забувайте також і про док-станцію. У деяких моделей вона досить громіздка, і відповідного місця для неї, особливо з урахуванням додаткового простору для виявлення та парковки, у невеликій квартирі може не знайтись.
4. Тип щіток
Існує три варіанти: щітки-пензлики, турбощітка й комбінація обох типів. Першими зазвичай оснащують найдешевші моделі, інші трапляються в дорожчих роботах.
Щітки-пензлики годяться лише для поверхневого прибирання на твердих покриттях — вони просто змітають сміття, яке потім всмоктується. Якщо щіток дві, вони обертаються назустріч одна одній, і частки потрапляють усередину. Одна щітка гірше справляється й може розкидати сміття.
Турбощітка значно ефективніша й вважається універсальною: підходить для більшості типів покриттів, зокрема килимів, ковроліну та твердих підлог. Вона швидко обертається, піднімає ворс і збирає не лише велике сміття, а й шерсть, волосся та пил.
Деякі пилососи мають обидва типи — це найкраще, але й одна турбощітка добре справляється.
5. Об’єм пилозбірника
Через мобільність у роботів об’єм пилозбірника досить обмежений. Зазвичай він коливається від 0,3 до 1 літра.
Середній показник, на який варто орієнтуватися — 0,5 л. Менший контейнер підходить тільки для невеликих квартир і швидко забивається шерстю тварин. Чистити такий контейнер доведеться кожні кілька днів.
Існують також пилососи зі сміттєзбірниками, вбудованими в базу. Робот скидає туди вміст контейнера й повертається до прибирання. Така конструкція досить громіздка й дорожча, але набагато зручніша у використанні — не потрібно часто чистити контейнер, достатньо раз на 1,5–2 місяці викидати заповнений мішок на базі й замінювати його.
6. Тип фільтра
Для затримки частинок на виході з пилососа встановлюються повітряні фільтри. Найчастіше це звичайні елементи тонкої очистки, які затримують пил до 0,3 мікрона. Такої фільтрації цілком достатньо для більшості випадків.
Але якщо в домі є астматики або алергіки — потрібен пилосос із HEPA-фільтром. Він ефективніше очищує повітря й затримує 85–99,95% частинок розміром до 0,06 мікрона. Найкраще орієнтуватися на HEPA 13 або вище.
7. Прохідність
Від неї залежить, наскільки успішно робот-пилосос пересуватиметься в оселі. В описі вказується тільки максимальна висота подоланих перешкод (зазвичай 1–2 см), і то не завжди.
Інші перешкоди: килими з високим ворсом, дроти, предмети на підлозі. Реальну прохідність можна оцінити тільки за оглядами — обов’язково перегляньте їх перед покупкою.
8. Навігація
Для орієнтації в просторі бюджетні роботи використовують контактні сенсори перешкод, вбудовані в м’який бампер. Зіштовхнувшись з перешкодою, пилосос розвертається й продовжує рух за алгоритмом: зигзагами, спіраллю або вздовж стін.
Дорожчі роботи оснащуються безконтактними інфрачервоними сенсорами, що зупиняють пристрій за кілька сантиметрів до перешкоди. Є моделі, які будують маршрут за картою приміщення. Також деякі роботи мають інфрачервоні сенсори висоти, що захищають від падінь зі сходів. Вони сприймають чорні поверхні як прірву.
Найпросунутіша навігація — на основі лідарів (LiDAR), які точно вимірюють відстань, створюють детальні карти й планують маршрути з урахуванням кімнат і заборонених зон. Часто ці моделі доповнені камерами, що розпізнають перешкоди: ноги, тварин і, головне, екскременти. Просунуті роботи з ШІ розпізнають предмети й зменшують ризик зіткнень і заплутування.
9. Способи керування й розклад
Керувати роботом можна різними способами: кнопками на корпусі, пультом, через смартфон або голосом. У найпростіших моделях — перші два варіанти. Управління через застосунок зручніше, але будь-який метод підійде — зазвичай програму налаштовують один раз.
У більшості моделей є функція прибирання за розкладом — можна налаштувати робота на прибирання у визначені дні, наприклад, коли вас немає вдома.
10. Можливості базової станції
Спершу база була лише зарядним пристроєм, але зараз її функції значно розширилися. У простих моделей — це лише зарядка, а в дорожчих — станція самоочистки, тобто сміттєзбірник або мішок, куди всмоктується пил із контейнера. Об’єм — 2–4 літри, очищення — кожні 30–60 днів.
У моделях із вологим прибиранням на базі розташовані резервуари для чистої та брудної води. Іноді є й контейнери для мийних засобів. Ваше завдання — лише поповнювати й очищувати баки. У топових моделях пилососи підключаються до водопроводу та каналізації — як пральні машини.
Зазвичай моделі з водяними баками мають сушарку для швабр — тепле повітря обдуває їх кілька годин після прибирання. Додатковою опцією є електроліз — знезараження води, що прибирає неприємні запахи.
11. Автономність і зарядка
Майже всі сучасні роботи працюють на літій-іонних акумуляторах. Іноді зустрічаються застарілі нікель-металогідридні — не рекомендується.
Середній час автономної роботи — близько двох годин, цього вистачає на стандартну квартиру. Бюджетні моделі працюють 40–60 хвилин і прибирають одну кімнату без підзарядки. Для приватного будинку краще обирати моделі з автономністю 2–3 години.
Більшість роботів заряджається на базі, до якої повертається автоматично. У найдешевших моделей — звичайний блок живлення, який потрібно під’єднувати вручну. Багато моделей можуть продовжити прибирання з того самого місця після підзарядки.
Чек-лист покупця: усе, що варто перевірити
- Виберіть тип прибирання: лише сухе, базове вологе чи просунуте з промиванням мопів.
- Оцініть потужність всмоктування: чи достатньо 2 000–3 000 Па або потрібно більше.
- Перевірте габарити: чи пройде робот під меблями, як прибирає в кутах.
- Визначте тип щіток: бокові чи турбощітка.
- Уточніть об’єм пилозбірника: чи готові ви чистити його вручну чи потрібна база.
- Зверніть увагу на фільтр: базовий чи HEPA.
- Дізнайтеся про прохідність: пороги, дроти, килими.
- Оберіть навігацію: проста чи з побудовою карт.
- Вирішіть, як будете керувати: кнопки, пульт, застосунок, голос.
- Вивчіть базу: зарядка чи повний цикл обслуговування з водою і сушінням.
- Перевірте автономність: чи вистачить заряду на всю оселю.
