Особистісний розвиток — це як порожній город, який ви тільки збираєтеся обробляти. Спершу потрібно зрозуміти, що саме ви хочете «виростити». Важливо розібратися, що допомагає вам рухатися вперед, а що, навпаки, тягне назад, зосередитися на собі й культивувати свої найкращі якості. Почати варто з п’яти головних напрямів.
1. Усвідомленість
Більшу частину часу ми діємо на автопілоті. Стратегії та реакції, які ми набули в дитинстві чи в шкільні роки, поступово стають нашими «налаштуваннями за замовчуванням». Згодом ми починаємо їм довіряти. І не дарма — колись вони справді працювали! Принаймні, допомагали пережити все, що підкидало життя.
Усвідомленість дає змогу розпізнати автоматичні реакції та поглянути на них свіжим поглядом. Звісно, багато з наших внутрішніх установок цілком прийнятні й ефективні. Але є й такі, від яких давно час відмовитися.
Щойно ви почнете уважно аналізувати свою поведінку, то помітите, що багато дитячих переконань уже не відповідають потребам дорослої людини. Частина з них навіть токсична — і серйозно шкодить у кар’єрі чи особистому житті.
Не варто звинувачувати себе за неефективні установки — свого часу вони справді допомагали. Їх потрібно лише визнати, подякувати їм за те, що дали вам у минулому, а потім — відпустити й замінити тими, що рухатимуть вас уперед зараз і в майбутньому.
2. Здатність контролювати ситуацію
Більшості з нас подобається ідея все тримати під контролем. Ми пов’язуємо це з безпекою. Якщо ми контролюємо ситуацію, отже, зможемо себе захистити в будь-який момент.
Потреба почуватися в безпеці — одна з базових для людини. Ми ж — живий доказ дії природного добору. Проте ми забуваємо, що в сучасному світі нам уже не треба так сильно перейматися фізичною безпекою, як це робили наші предки.
Страхи зазвичай мають під собою реальний ґрунт — на відміну від тривог. Часто ми витрачаємо занадто багато часу на хвилювання щодо зовнішніх факторів і майбутнього. Хоча варто просто відповісти на запитання: що ми вже контролюємо і чого ще хочемо навчитися контролювати?
Правильна відповідь — самих себе. Звісно, зовнішні обставини впливають на наше життя. Але набагато важливіше — як ми на них реагуємо. Саме цим ми або наділяємо їх силою, або позбавляємо її.
Уважно стежте за своїми думками, цінностями та переконаннями. Саме вони допоможуть вам тримати життя під контролем.
3. Прийняття
Згадайте, як часто за день ви сердитесь. Неважливо — вголос, пошепки чи лише подумки. Усе це породжує однакову енергію — опір.
Коли ми дозволяємо подіям порушувати наш спокій, ми наділяємо їх силою. Не має значення, що саме це — дратівлива поведінка колеги, технічна проблема чи нав’язлива думка. Якщо ми дозволяємо певним чинникам викликати в нас негатив, наші емоції перетворюються на корабель із поламаним двигуном у відкритому морі.
Автор книги «Позитивний інтелект» Ширзад Чамін радить ставитися до небажаних думок і подій як до фізичних подразників. Наприклад, якщо ви берете сковорідку з плити, а ручка гаряча — ви одразу її відпускаєте. То чому, коли щось неприємне трапляється в житті, ми не можемо перестати думати про це цілий день або й довше? Навіщо витрачати енергію на думки на кшталт: «Як я міг так вчинити?», «Треба було довіритися інтуїції» або «Якби я зробив інакше, все склалося б по-іншому»?
Так, деякі з цих роздумів можуть привести до корисних висновків. Наприклад, питання «Чому я не послухав інтуїцію?» може перерости у: «Надалі буду більше дослухатися до себе й свого серця».
Спробуйте навчитися приймати свої емоції за допомогою «правила 10 секунд». Суть у тому, щоб визнати свої почуття — відчай, злість, розчарування чи провину — й зосередитися на них рівно на 10 секунд. Відчуйте їх повною мірою, вшанувавши цю емоцію, а потім відпустіть.
Німецький письменник Екгарт Толле, автор бестселера «Сила теперішнього», також радить позбутися установки «Це відбувається зі мною». Вона запускає процес жалості до себе й формує образ жертви. А це знову ж таки дає силу негативним емоціям.
Ключове слово, яке варто запам’ятати, — прийняття. Це найкращий друг внутрішнього спокою. Якщо хочете зростати як особистість — не кажіть життю «ні». Кажіть «так», приймайте все як є і рухайтеся далі.
4. Самопізнання
Подумайте, наскільки добре ви знаєте себе і як уявлення про себе відрізняється від того, як представляють вас інші. Один дуже популярний вислів говорить: «Що люди думають про мене, мене не стосується». Але наскільки така установка є корисною для особистого зростання?
Ідея змінити себе, щоб оточуючі тебе прийняли, може здатися привабливою. Іноді до цього підштовхують ще й культурні, сімейні чи національні особливості. Але якщо ви хочете дійсно дізнатися про себе, потрібно копати глибше і постаратися знайти себе справжнього.
Почніть, наприклад, зі списку ключових якостей. Він трохи приземлить вас і дозволить відчути власну силу. Ще ефективніший спосіб — аналіз своїх потенційних дитячих травм, особливо з психологом. Так ви зрозумієте, як минулі події сформували вашу нинішню особу. Можливо, ви помітите певні переконання, які таяться у тіні вашої свідомості та серйозно обмежують ваш потенціал, а також впливають на відчуття власної цінності та щастя.
Самопізнання – довгий процес, але він як ніщо інше допомагає зрозуміти, де ви зараз і де хочете опинитися в майбутньому. Поступово ви станете саме тією людиною, яку уявляєте у своїх мріях.
5. Вміння приймати своє незнання
Ще одна частина особистісного зростання – прийняти той факт, що ви чогось не знаєте. Багато хто шукає втіху у знаннях. Це як комфортна ковдра, в яку можна завернутися. Насправді, уявлення у тому, деякі знання здатні нас захистити, звісно, міф.
Вміння приймати те, що ми не знаємо і не розуміємо, є важливим кроком на шляху розвитку. Це значно знижує стрес та тривожність. У хорошому сенсі «підкоритися» тому, що відбувається зараз або може статися в майбутньому, досвід, що досить звільняє. Коли ви перестанете витрачати енергію на марні спроби контролювати або зрозуміти те, що не піддається контролю, відразу помітите позитивні зміни.
