Над загадкою походження каменів Стоунхенджа у Вілтширі та будівництва споруди вчені роздумували не один десяток років. Вивчався мінеральний склад породи і речовини, що знаходяться на поверхні велетенських каменів. Щоб достеменно встановити, як відбувалося будівництво, довелося підняти роботи геологів минулих років і провести повторні аналізи наявних зразків.
Загадкова споруда
Вчені сходяться на думці: будівництво однієї з найзагадковіших споруд Європи було розпочато не раніше, ніж десять з половиною тисяч років тому, коли були вириті перші ями для соснових стовпів. Ще через п’ять з половиною тисяч років з’явилися мегаліти, і потім будівництво Стоунхенджа тривало ще не менше тисячоліття.
Зовнішнє коло каменів – це сарсени. Вони являють собою вертикальні кам’яні блоки, що складаються з сірого вапняку, кожен з яких важить не менше 30 тонн. Вертикальні камені з’єднувалися між собою горизонтальними кам’яними плитами.
Всередині кола з мегалітів знаходиться друге коло, що складається з діабазу – синіх каменів меншого розміру. Діабаз є досить твердою вулканічною породою. Цікаво, що спочатку ці камені теж сірого кольору, але варто їм намокнути, або зробити в камені невеликий надпил, як вони стають виразно синіми.
За «синім» кругом слідує ще один ряд, утворений трилітонами – спорудами з двох вертикальних мегалітів, з’єднаних зверху кам’яною поперечиною. Вони збудовані у формі підкови, зверненої на північний схід. Всередині великої підкови є менша, знову з синіх каменів.
Легенди виникнення
Відповідь на питання про те, навіщо було споруджено дану будову, не знайдена досі. Численні легенди і версії кардинально відрізняються одне від одного.
Свого часу довіряли думці про те, що Стоунхендж був побудований кельтськими жерцями-друїдами для своїх магічних дійств. Однак вчені повністю розвінчали даний міф на підставі віку Стоунхенджа, що виник набагато раніше, ніж з’явилися кельти.
Можливість спостерігати в день літнього сонцестояння розташування П’яткового каменю точно навпроти точки сходження сонця породила версію про створення Стоунхенджа в якості найдавнішої обсерваторії.
Незвично збудовані камені дозволяють також припустити: таємнича будова виконувала в давнину функції храму сонця або місяця. Але одночасно Стоунхендж міг служити капищем зі встановленимим ідолами і гробницею язичників. Поховання тут дійсно були виявлені, однак вони з’явилися набагато пізніше, ніж був зведений Стоунхендж.
Виникнення загадкової споруди численні легенди пов’язують з чарівником Мерліном, атлантами, античними римлянами і гиперборейцями.
Розкрита таємниця
Вчені ж продовжують битися над науковим обґрунтуванням походження Стоунхенджа. В останній день травня 2018 року в журналі Antiquitу були опубліковані висновки вчених з Лейстерського університету і Музею Уельсу, зроблені на підставі результатів досліджень робіт Герберта Томаса і нових аналізів зразків 1906 року.
За версією Герберта Томаса камені доставлялися з гір Преселі, де було виявлено родовище каменів. Доставка здійснювалася човнами, що пливли вздовж узбережжя.
Вчені провели додаткові дослідження, що включають в себе аналітичні методи, поряд з переданою і відображеною мікроскопією. Детально вивчивши всі наявні дані, фахівці зробили висновок: від родовища до річки Монно камені спускали за допомогою тварин, потім здійснювалася їх переправа через річку Северн або спуск до Ейвон.
Згідно з дослідженнями, не виключається можливість того, що джерелом синіх каменів є не тільки гори Преселі, а й родовища Крайг-Рос-і-вельон і Карн Гедог, розташовані значно нижче.
