Ідея колекціонувати і експонувати статеві члени тварин – досить дивна, але тим не менш, вона приходить в голову багатьом ентузіастам. Неймовірних успіхів на цьому терені домігся Сігурдур Яртарсон, засновник Ісландського фаллологіческого музею – розпочата ним колекція статевих членів тварин перетворилася на найбільше у світі зібрання фалосів природного та культурного походження. І, як не парадоксально, хріновий цей музей не назвеш!
Одні історії починаються з яблука, інші – з нори, а історія заснування Фаллологіческого музею в Хусавік починається з бичачого члена . Цей артефакт належав вчителеві історії та іспанської мови Сігурдур Яртарсону з дитинства, але був втрачений. Одного разу Сігурдур розповів про це своїм друзям, і один з них тут же відсипав йому щедрою рукою ще чотири аналогічні експоната. Так все і почалося. Знайомі китобої приносили Яртарсону монументальні члени китів і нарвалів (звичайно, поки в 1986 році промисел не прикрили), мисливці на тюленів теж не скупилися на хрінові подарунки, скотарі поповнювали колекцію членами домашніх тварин.
У 1997 році колекція стала музеєм. У ньому накопичилося 276 членів тварин , а ще “фольклорна секція” з дерева та каменю: стародавні фалічні символи, різьблені Уди персонажів народної демонології (тролів, Пікс, ельфів, “противного примари Снефелль”), і так далі. Поруч – члени тварин у формальдегіді . Яких тільки статевих органів тут немає: слона, тюленя, лисиця, норки, щури, північного оленя … Звичайно, не обійшлося і без хріну моржевого . А в липні цього року вдалося роздобути навіть член білого ведмедя, підстреленого рибалками.
Найбільший експонат незвичайного музею – член блакитного кита завдовжки 170 см і вагою 70 кг, а у повній боєготовності цей орган був би п’ятиметровим і важив 450 кг! Найменший – 2-міліметрова кістка члена хом’яка, яку можна розгледіти лише через лупу.
Статевий орган людини було куди важче дістати, ніж будь-які члени тварин. Свого часу 15 членів збірної Ісландії з гандболу відобразили свої 15 членів на колективному зліпку для музею – але це все не те. Чотири людини погодилися після смерті пожертвувати своє надбання музею – але чекати ще довго. І нарешті, в січні 2011-го 95-річний старий із сусіднього села заповів свій член музею: за його словами, цей орган гідний слави зважаючи числа здобутих над жінками перемог.
Сігурд Яртарсон запевняє: колекція членів тварин служить науковим та просвітницьким цілям, а не порнографічним. Тим не менш, його відвідують не лише вчені: в силу природного інтересу до статевих членам колекцію оглянули вже 642 866 відвідувачів.
