Як і всі українські школярі — я дізналась про Шевченка на уроці літератури. Там ми вчили перші вірші на пам’ять, переказували його біографію. “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій” можу продекламувати й зараз, навіть проснувшись серед ночі. Але чи розуміла я тоді текст, який диктувала? Звісно, про смерть і те, де саме я помру — роздумів не було. Як і розуміння того, яке значення несе для поета повернення додому навіть після смерті. Всі вчили, щоб отримати хорошу оцінку.
В університеті я зіштовхнулась з новою хвилею старих методів навчання. Тоді розуміння поезії Кобзаря давалось мені краще — я перечитала всі його вірші з цікавості. Цю цікавість майже вдалось знищити викладачці української літератури. Вона відмовлялась ставити оцінку чотири рази та не хотіла чути про відкритий діалог на тему творчості Шевченка. Все що було потрібно: знати па пам’ять дати, вивчити вірш, відповісти на запитання про біографію автора.
Вчетверте відправили на перездачу заліку через те, що у вивченому вірші я неправильно вимовила слово. Після того — я довго не хотіла чути ні про Шевченка, ні про його твори. Аж поки не зацікавилась більш сучасними форматами “спілкування” з давно знайомою творчістю.
Сучасний погляд на Кобзаря. До Дня Народження Шевченка
9 березня народився Тарас Шевченко, тому щорічно у цей день влаштовують свято, аби згадати про найвідомішого українського поета.
Хтось береться декламувати на пам’ять його біографію, а хтось пригадує з жахом, як всі факти про Шевченка змішували вчити на уроках на пам’ять. Одні — повторюють ті самі слова про значущість поета для України, а хтось винаходить більш творчі способи згадати його.
Наприклад, у минулому році в київському метро влаштували цікаву акцію: на деяких станціях можна було розрахуватись не грошима, а декламацією віршів Шевченка. Мата зрозуміла — не обов’язково бігти до пам’ятника з квітами, щоб любити і знати українську поезію.
На початку лютого вже у 2019 році — спалахнула дискусія навколо виставки, присвяченій Кобзарю. На станції метро Тараса Шевченка — розклеїли малюнки українського художника Олександра Грехова. Виставку назвали “Квантовий стрибок Шевченка”, а поета Грехов зобразив у стилі відомих персонажів з мультфільмів, коміксів, фільмів.
Проте не всім сподобалось осучаснення Кобзаря — вандали згодом зіпсували декілька робіт. Хвиля критики пролунала в адресу митця, мовляв, він насміхається над українським ідолом. За критикою пішли погрози, через які навіть скасували декілька запланованих виставок.
Підтримка ідеї осучаснення також виявилась потужною. Власник Veterano Pizza запропонував розмістити роботи у своєму закладі, щоб показати, що не боїться погроз і підтримати художника.
Багато виявилось тих, хто оцінив задум автора: слід популяризувати класичних авторів сучасними методами. Після виставки про Кобзаря заговорили з таким запалом, якого не слід і очікувати від уроків літератури, де учнів змушують вчити дату публікації першої збірки, але не вчать розуміти завчені вірші.
Які сучасні формати існують окрім виставки?
В онлайн-магазинах можна зустріти асортимент сувенірів і одягу із зображенням Кобзаря. Змальованим у новому форматі чи класичним. На сумках, футболках, блокнотах, чохлах для телефонів і значках. На чашках та кофтах.
Також, Шевченко є одним з основних героїв жартів про українську літературу. Тематична сторінка: Файні меми про українську літературу www.facebook.com/ukrlit.mem популяризує вітчизняні твори та авторів через дотепні жарти.
Якщо ви знаєте про інші незвичайні проекти, пов’язані з Кобзарем чи іншими українськими авторами — діліться у коментарях. Вчімося любити Шевченка за межами навчальних закладів, музеїв і пам’ятників.
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
