Тибетська імперія була найвисокогірнішою імперією у світі, яка розташовувалась на висоті понад 4 000 метрів над рівнем моря. Період її розквіту припав на 618-877 роки нашої ери. Однак потім вона почала згасати, а далі і зовсім зникла. Вчені довго не могли зрозуміти, що саме призвело до загибелі держави.
Щоб нарешті розгадати таємницю краху давньої цивілізації, вчені з Інституту досліджень нагір’я Тибету звернулися до геологічних даних озерних відкладень. У результаті вони дійшли висновку, що згасання сталося через природні умови, що змінилися. Їхнє дослідження про це опублікував журнал Quaternary Science Reviews.
Теплі та вологі погодні тенденції були сильні під час розквіту імперії Тибету. Це сприяло розвитку сільського господарства та скотарства. Але згодом, зважаючи на все, настала сильна посуха, яка збіглася з розпадом держави, зазначають автори роботи.
На цю думку дослідників наштовхнули виявлені в одному з озер Тибету залишки мікроскопічних одноклітинних водоростей. Вони звернули увагу на явні ознаки переходу від планктонних різновидів (що дрейфують усередині озера, ближче до поверхні) до бентосних форм (що мешкають неподалік дна водойми). Це означає, що його рівень колись був значно вищим. Тобто згодом озеро частково висохло.
Під час аналізу інших водойм у регіоні автори роботи дійшли висновку, що кліматичні зміни торкнулися всього нагір’я, а не обмежувалися лише місцем, що досліджується.
Посуха, ймовірно, тривала протягом 60-70 років. Це мало викликати неврожай, а нестача харчування в ті часи часто призводила до соціальних заворушень, а також релігійних і політичних проблем, підсумували дослідники.
