Ні керівники пострадянської України, ні нинішня влада ніколи не любили своєї держави та не дбали про її добробут. Виборці обирають таких політиків, адже ще з часів СРСР засвоїли, що від них нічого не залежить.
Таку думку під час хард-ток-шоу «DROZDOV» (щовівторка о 22:40 на телеканалі ZIK) висловив Автор «Акту про Незалежність України», колишній дисидент Левко Лук‘яненко.
Життя в Україні зробилось таким важким, що питання виживання для частини нації справді стало проблемою.
«Нинішня влада не дбає про державу та не любить України. Вона не розвиває дрібний середній бізнес. Якби чиновники працювали на це, мільйони людей змогли б забезпечити власний добробут та розширювали податкову базу для державного бюджету», – переконаний Лук‘яненко.
Однак влада про це не дбає, а лише позичає та розкрадає кошти. У цьому проявляється її непатріотична позиція.
«Звичайно, що це впливає і на обставини життя молоді. Замість того, щоб отримавши диплом, працювати на наших підприємствах, молоді люди дивляться, куди ж поїхати, адже не можуть знайти тут роботи. Можливо, вони й цього не хочуть, та все ж шукають способів втекти з України. Це трагедія для нас. Тут немає виробництва, тож люди змушені тікати закордон», – розповів дисидент.
Більше трьохсот років українці перебували під московською окупацією, сімдесят із них ними керувала атеїстична влада, яка здійснювала геноцид нашої нації. Комуністична деспотія довела українців до того, що людина думала лише про своє виживання та виживання свого роду.
«Тож Україна просто не могла досягнути такого розвитку, як пострадянські Литва чи Естонія. Ще з самого початку народ не міг обрати президентом ні Лук‘яненка, ні Чорновола, ні інших націоналістів. Вони мусіли обрати комуніста, згодом – представника червоного директорату. Усі ці керівники не любили України, у них навіть в думках не було будівництва незалежної держави», – вважає Лук‘яненко.
Тож питання у тому, чому виборці обирають саме таких людей. Вся проблема у комуністичному вихованні. Люди твердо засвоїли речення «Від мене нічого не залежить».
«Тоді людина йшла на вибори, у бюлетні був один-єдиний кандидат і його потрібно було обирати. Старше покоління перейшло у незалежну Україну, однак в їхніх головах знову те саме: нібито, нічого не можна змінити», – зазначив Левко Лук‘яненко.
