Сьогодні, 19 вересня 2025 року, світ відзначає День народження смайлика. Саме цього дня у 1982 році професор Карнегі-Меллон Скотт Фалман запропонував використовувати текстові символи “:-)” для позначення жарту та “:-(” для серйозних повідомлень. Ця невелика ідея породила нову “пунктуацію емоцій”, яка швидко поширилася в ранніх комп’ютерних мережах, пише видання “Новини.LIVE”.
Перші “обличчя” інтернету були простими текстовими комбінаціями, такими як “:-)” та “:-O”.
При цьому ще у 1963 році з’явився графічний символ — жовтий “смайлик” Харві Болла, який став масовою іконою, але не був безпосередньо пов’язаний з цифровими чатами.
Сучасна “екосистема” піктограм почалася у 1999 році, коли японський дизайнер Сігетака Куріта розробив перший набір зі 176 піксельних емодзі для мобільної платформи i-mode.
Цей набір сьогодні зберігається в Музеї сучасного мистецтва MoMA як мистецький об’єкт. Стандартизація відбулася у 2010 році, коли в Unicode 6.0 офіційно додали сотні емодзі, а вже у 2011 році Apple ввімкнула глобальну клавіатуру емодзі в iOS 5, що зробило їх масовим явищем за межами Японії.
Дослідження показують, що інтерпретація емодзі значно відрізняється між поколіннями. Наприклад, молоді користувачі часто сприймають емодзі “обличчя з легкою, закритою усмішкою” як пасивно-агресивну або іронічну посмішку, тоді як старші розуміють її буквально. Для частини покоління Z емодзі “палець вгору” може здаватися надто різким. Замість “обличчя зі сльозами радості”, зумери нерідко використовують “я вмер від сміху”, вкладаючи в емодзі сарказм та іронію.
