В умовах повномасштабної війни навіть звичні речі, як-от музика, набувають особливого значення. Публічне відтворення російських пісень в Україні може обернутися штрафом, а в окремих випадках — і адміністративною відповідальністю.
Юристка об’єднання «Діксі Лекс» Каріна Гринчик в коментарі для “РБК-Україна” пояснила, що у нинішній ситуації музика — не лише питання смаку, а ще й моральна позиція.
З 7 жовтня 2022 року в Україні діє закон, що забороняє публічне виконання й трансляцію музики громадян росії. Зокрема, це стосується фонограм і кліпів, створених артистами з російським громадянством.
У рамках закону формуються так звані «чорні» та «білі» списки. До «чорного» автоматично потрапляють усі громадяни рф, а до «білого» — лише ті, хто публічно підтримав Україну письмово.
Також закон стимулює розвиток українського музичного продукту: на радіо збільшено квоти на українські пісні, а частка російського контенту — скорочена.
Якщо слухати російську музику вдома — це не заборонено. Але якщо вмикати її у кафе, магазині чи громадському транспорті — вже порушення.
За чинним законодавством, відповідальність передбачена для закладу, а не слухача. Розмір штрафу — 70 гривень (відповідно до статті 155 Кодексу України про адмінправопорушення).
У 2023 році подано законопроєкт №9547, що пропонує підвищити штрафи до 8 500 гривень за перше порушення і до 25 500 гривень — за повторне. Але наразі документ не розглянуто у Верховній Раді.
Як вже карали за російську музику
Львів, літо 2023 року. Хлопець у стані сп’яніння облаяв депутатку, яка зробила зауваження щодо російської музики. Його притягнули до відповідальності.
Київ, Поділ. Групу юнаків, які слухали російські пісні після обстрілу Сум, покарали за дрібне хуліганство та розпивання алкоголю. Батьків оштрафували за неналежне виховання.
Київ, Виноградар, 24 квітня 2025 року. У День жалоби після атаки рф жінка в нетверезому стані танцювала на балконі під гучну російську музику. Її оштрафували за дрібне хуліганство.
Юристка радить не вступати в конфлікт, а повідомляти поліцію. Це ефективний крок, поки держава не запровадить чіткі правила щодо публічного просування контенту країни-агресора.
