Навіть коли навколо вибухи, а день починається не з дзвонів, а з артобстрілу, українські військові знаходять спосіб відчути Великдень. Світле свято приходить і на нуль, і в окопи, і туди, де немає спокою — але є віра, що перемога буде.
Генеральний штаб ЗСУ показав серію фото з передової: у руках бійців — паски, крашанки та хрестики, замотані в піксель.
Хтось тримає святковий хліб у шоломі, хтось дбайливо вклав його в армійську сумку. Там, де звичайний день — це виживання, символи Великодня стають нагадуванням про життя, мир і дім.
Ці фото не про ритуал. Це — виклик тим, хто хоче стерти нашу ідентичність, і водночас нагадування самим собі: ми живі, ми вистоїмо, ми збережемо те, що робить нас українцями. Навіть у бліндажі, навіть під прицілом — Великдень відзначають, тому що дух сильніший за обставини.
Це символ нашої незламності. Бо коли паска лежить поруч з автоматом, а крашанка — серед патронів, мова не про пафос. Це про зв’язок із родиною, землею і тим, за що воюють.
