Американські вчені детально проаналізували знімки, зроблені космічним апаратом “Вояджер-2” у 1986 році під час прольоту біля Урана. На фотографіях зафіксований незвичайний рельєф Міранди – найближчого великого супутника планети.
Міранда – один з найвіддаленіших місяців Сонячної системи. Вона разом з Ураном перебуває на відстані до трьох мільярдів кілометрів від Сонця, що у 20 разів далі, ніж Земля. Температура на поверхні супутника сягає від мінус 213 до мінус 189 градусів Цельсія.
Дослідники створили комп’ютерну модель поверхні Міранди. Вона показала, що складний рельєф супутника міг утворитися лише за наявності підповерхневого океану. Його глибина становила близько 100 кілометрів ще 100-500 мільйонів років тому, а товщина крижаної кори над ним не перевищувала 30 кілометрів.
Такий океан міг утворитися через орбітальний резонанс з іншим супутником Урана – Аріелем. Це означає, що небесні тіла регулярно опинялися одне навпроти одного, що спричиняло сильну гравітаційну взаємодію та розігрівало надра Міранди.
У Сонячній системі вже відомо щонайменше півтора десятка карликових планет і супутників з підлідними океанами. Серед супутників Урана їх тепер налічується щонайменше чотири. Такі водойми цікавлять науковців, оскільки в них можуть існувати умови, сприятливі для виникнення життя.
