Системи накопичення енергії в стислому повітрі – це не новина. Перший такий накопичувач запрацював у Німеччині в 1978 році, і він все ще у строю. Надлишок енергії перетворюється на стиснене повітря і потім витрачається у зворотному напрямку через турбіни. Ізраїльська компанія вигадала найдешевший варіант установки такого роду. Вони запропонували закачувати повітря в ємності на дні моря, де природний тиск води забезпечуватиме зворотну роботу.
Родзинка проєкту компанії BaroMar – у максимальній дешевизні установки. Оскільки ємності для стисненого повітря будуть перебувати в товщі води під її тиском, то накопичувачі можуть бути відносно низької якості зі сталі або бетону. Для ємностей на повітрі вимоги були зовсім інші. Щоб ємності не спливали, розробники пропонують накривати їх шапкою із насипу звичайної скельної породи. Все це здешевить проєкт.
Надлишки відновлюваної енергії подаватимуться на компресор, який нагнітатиме тиск у ємностях на глибині від 200 до 700 м (20–70 атмосфер). Фішка у тому, що ємності заповнюються водою через односторонні клапани. Коли повітря нагнітається, вода виштовхується з ємностей – система накопичує енергію, а коли повітря треба подати по зворотному маршруту на генератори – вночі або в безвітряну погоду, то вода природним тиском на глибині витіснить його на поверхню трубопроводом в установки з виробництва електричної енергії.
За словами BaroMar, ККД установки складе 70%. Для системи потужністю 100 МВт ємністю 1 ГВт·год при роботі 350 днів на рік протягом 20 років вартість зберігання енергії становитиме $100 за кожен МВт·год, тоді як конкуруючі пропозиції не будуть дешевшими за $131 за МВт·год.
На цей час компанія проєктує демонстратор системи зберігання ємністю 4 МВт·год на Кіпрі. Технічні питання не єдині, які доведеться вирішувати у процесі реалізації демонстратора. Є питання до геології, екології та правових наслідків заходу.
Додамо, сьогодні найпотужніша установка зберігання енергії в стислому повітрі введена в експлуатацію в Китаї. Це система потужністю 100 МВт ємністю 400 МВт·год. ККД установки досягає 70%. Щоб його досягти, розробники створили систему рекуперації тепла. Гаряче повітря розширюється і краще перетворює енергію стиснення на роботу генераторів (турбін). Але на його стиск у процесі закачування в ємність під тиском 140 атмосфер також витрачається тепло. Китайці змогли акумулювати це тепло та використовувати для нагрівання в процесі витрачання стисненого повітря, завдяки чому досягли високого ККД.
