Загалом за сотню світлових років від нас астрономи помітили білого карлика, температура якого не відповідає його реальному віку. Це свідчить про те, що мертва зірка підігрівається кристалізацією своїх надр, повільно перетворюючись на чорного карлика — об’єкт, який досі відомий лише теорії.
Сонце та інші не надто великі зірки закінчують життя, перетворюючись на білих карликів. Вони поступово остигають, але так повільно, що цей процес може зайняти трильйони років, доки колишня зірка не охолоне до стану чорного карлика. Сам Всесвіт надто молодий для цього, і можливо, що в ньому досі не з’явилося жодного такого об’єкта. Однак нещодавно австралійські астрономи помітили білий карлик у процесі переходу, що підігрівається кристалізацією речовини, що остигає. Їхня стаття прийнята до публікації в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Коли ресурси для термоядерного синтезу закінчуються, зірка вмирає. Її подальша доля залежить від маси – зірки середніх розмірів стають білими карликами. Вони скидають зовнішні оболонки, а ядро, яке більше не підтримує внутрішній тиск термоядерних реакцій, колапсує. Утворений компактний і надщільний об’єкт насичений порівняно важкими елементами, такими як вуглець, які утворилися під час минулого життя зірки.
За зірковими мірками, білі карлики тьмяні, але продовжують випромінювати, поступово розсіюючи тепло, поки не перетворяться на чорних карликів. Жоден такий об’єкт поки що не відомий: теорія передбачає, що процес займає неймовірний час, можливо, до сотень мільярдів та трильйонів років. Однак ознаки такого переходу виявили нещодавно Олександр Веннер (Alexander Venner) та його колеги з Університету Південного Квінсленду, причому порівняно близько до Землі.
Охолодження білого карлика має супроводжуватися кристалізацією його речовини. Атоми вуглецю і кисню перестають вільно текти і викладаються в упорядковані ґрати, у стан із меншою енергією. Цей процес йде із виділенням тепла, додатково уповільнюючи охолодження білого карлика. В результаті його температура не повинна відповідати реальному віку. Кілька років тому масовий огляд білих карликів підтвердив, що багато з них набагато гарячіші, ніж має бути.
Подібну картину спостерігали астрономи і в системі HD 190412, що знаходиться від нас на відстані трохи більше сотні світлових років. Було відомо, що вона включає три «звичайні» зірки головної послідовності, але нові спостереження показали, що відразу обертається і білий карлик, гравітаційно пов’язаний з ними. Вік самої системи вчені оцінюють у 7,3 мільярда років, а температура карлика відповідає віку 4,2 мільярда років.
Ці оцінки досить приблизні, проте якою б не була різниця, вона вказує на процеси кристалізації речовин, що протікають у надрах карлика. Більше того, той факт, що він виявлений так близько від Сонця, може показувати, що такі об’єкти мають бути досить численними. Можливо, незабаром будуть знайдені й нові білі карлики, які потроху переходять у чорні.
