Визначити на знімку, отриманому з висоти кількох тисяч кілометрів, конкретну тварину, хай і гігантських розмірів, — завдання зовсім не тривіальне. Але групі канадських учених це все ж таки вдалося. Тепер природоохоронці зможуть застосовувати нову технологію для спостереження за північними гладкими китами, які перебувають на межі повного зникнення.
Північних гладких китів (Eubalaena glacialis) налічується всього 336. Незважаючи на повну заборону полювання на них з 1970 року, їх чисельність практично не збільшується, можливо через вкрай повільні темпи розмноження, смертоносні зустрічі з кораблями та заплутування в рибальських мережах. Відстеження розташування тварин дозволить вченим і захисникам природи вчасно попереджати кораблі, що проходять повз, і регулювати доступ до цієї області рибальських суден, щоб уникнути випадкової загибелі кита.
Тепер у дослідників з’явився новий спосіб виявлення китів, що вимирають: супутникові фотографії з просторовою роздільною здатністю всього 15 сантиметрів (іншими словами, кожен піксель фотографії — ділянка поверхні розміром 15 на 15 сантиметрів). Це набагато вище роздільної здатності фотографій, одержуваних у рамках проєкту Google Earth, і дозволяє не тільки чітко відрізняти північних гладких китів від інших видів, наприклад фінвалів, але й визначати конкретну тварину, якщо вона має помітні зовнішні відмінності.
Група дослідників з Оттавського університету (Канада), порівнюючи аерофотознімки зі знімками, отриманими з космосу, змогла вперше ідентифікувати конкретного кита на прізвисько Руффіан (у перекладі з англійської ruffian — «хуліган») завдяки помітним травмам, які той отримав у 2008 році, заплутавшись у сітці. В результаті давньої події на спині Руффіана залишився великий білий шрам, і на супутникових знімках вчені змогли виявити кита з таким же шрамом.
Дослідження тривало кілька місяців: з квітня до кінця літа 2021 року паралельно велися аерофотозйомка та зйомка з супутника. Вчені домагалися того, щоб порівнявши два зображення, можна було виділити чіткі ознаки потрібного кита на фотографії з космосу. Надалі, коли буде складена інформаційна база тварин, можна буде визначати потрібних особин на супутникових знімках без аерофотозйомки. Це, у свою чергу, дозволить спостерігати міграцію тварин на величезних ділянках океану.
Тепер вчені зможуть не лише стежити за переміщенням китів заради їх збереження, а й виявляти особливості їхньої біології, наприклад, визначивши, куди північні гладкі кити випливають у літні та осінні місяці, зникаючи з прибережних вод.
Джерело: onlinelibrary.wiley.com
