Міжнародна група астрономів вперше спостерігала формування акреційного диска і високоенергетичної рентгенівської корони у гігантської чорної діри, що раніше вважалося неможливим. Стаття дослідників опублікована в The Astrophysical Journal.
Коли невеликі чорні діри зоряної маси (приблизно в 10 разів перевищують масу Сонця) поглинають матеріал, вони випромінюють спалах світла. При цьому вони проходять кілька стадій: чорна діра виходить зі стану спокою, і навколо неї утворюється акреційний диск. У міру того як речовини залишається все менше, формується розпечена корона. Весь цикл може займати від декількох тижнів до місяців. Передбачалося, що для надмасивних чорних дір це явище протікає дуже повільно, аж до тисячоліть.
У вересні 2018 року система All-Sky Automated Survey for Supernovae (ASASSN) зафіксувала спалах, яка стала результатом приливного руйнування надмасивної чорної діри, яку вони назвали TDE AT2018fyk. Команда збирала дані протягом двох років, використовуючи рентгенівські космічні телескопи XMM-Newton і рентгенівську обсерваторію Chandra, а також NICER, прилад для рентгенівського моніторингу на борту МКС.
За оцінками дослідників, чорна діра зруйнувала зірку розміром з Сонце. У процесі вона створила навколо себе величезний акреційний диск шириною близько 12 мільярдів кілометрів і випустила газ, температура якого склала близько 40 тисяч кельвінів. Коли диск став слабшим, почала домінувати фаза корони високоенергетичних рентгенівських променів.
Дослідники з’ясували, що це не так в разі приливного руйнування зірки, коли та підходить надто близько до чорної діри. Поглинання зоряного матеріалу відбувається дуже швидко, як і в разі невеликих чорних дір.
