Українські річки красиві, як і українські жінки. Чого варті лише зачарована Десна, велична ріка Дніпро, ріка раю Дунай, легендарна Дністер, таємнича Нічлава….
Здається, в Карпатах красиве все: і полонини, і ліси, і овечі отари, і гірські потічки, і гуцульські колиби, і самі гуцули…
Гуцули живуть там, де закінчується хліб і починається вода. Вода, яка завжди була чимось святим, цілющою силою джерела життя. Не дарма в цих краях існує традиція освячувати джерела. А більшість своїх пісень-співанок ці українці починали із заспіву-прославляння древніх богині води Дани та бога скотарства і достатку Сіда-Ріда такими словами: «А я собі заспіваю, Сіда-Ріда й Дана».
Та Черемош – це дещо особливе. Ця ріка – сама душа Карпат.
Черемош – священна ріка гуцулів, що з’єднує їхній край зі всією Україною, а далі – зі світом. Адже його води впадають у Чорне море.
А витікають вони із-під гір Палениця, Коменова та Комен, що за своєю формою дійсно схожі на комини гуцульських печей. Назви цих гір ще не розгадані дослідниками.
Гуцули називають Черемош вірним сином Карпат, який, народившись у горах, тут і живе поміж ними, і тут і помирає, впадаючи у Прут.
А народжується він від злиття двох річок – Чорного і Білого Черемоша. Білого, який, за язичницькими віруваннями, несе свої води зі світу Праві – світу добрих богів. Чорного – зі світу Наві — небезпечного, місця духів Підземелля.
Насправді води Білого Черемоша, якщо на них дивитися знизу вверх за течією, і справді здаються білими, з чим і пов’язують походження назви річки.
Чорний Черемош, протікаючи повз гори, розмиває їх і збагачується кальцієм. Тому його вода набуває темного кольору.
Так барви гуцульського Черемоша багаті, як і барви довколишньої природи. Може бути синім, якщо в ньому, ніби в дзеркалі, відбивається небо. Він може сріблитись, виблискуючи на сонці. А може зеленіти кронами сосен і буків. Колір річки залежить від того, звідки за нею спостерігати, від настрою неба і пори року.
Черемош – річка кордонів. На початку ХХ століття саме по ній проходила межа між Польщею і Румунією. А також між Польщею і Молдавією. Свого часу річка служила кордоном між історичними областями Галіцією та Буковиною.
Черемош примхливий і несподіваний, як карпатське літо. То спокійно тече собі, доєднуючи незліченні гірські притоки, то завертає крутими берегами, кам’яними порогами, глибокими плесами, дерев’яними мостами, то різко завертає своє зміїне тіло, повертаючись на 180 градусів.
Черемош різкий і мінливий, як саме життя. Часом там, де ще вчора було тихе, спокійне русло, сьогодні все занесено піском та галькою, а річка знайшла інший шлях.
Черемош манить таємничою карпатською красою, прохолодою бистрих вод, рідкісною вродою прибережних лісів та просто духом гір, які то ховаються під течією, то виринають з вод, аби погріти гігінтські хребти своїх кам’яних тіл.
Для тих, хто зібрався в дорогу:
Місце знаходження:
Витік – село Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області.
Простягається на 80 км Івано-Франківської та Чернівецької областей.
Коли краще вирушати:
Хвилі річки досить холодні, тому якщо хочете скупатись у водах Черемошу — приїжджайте у найтеплішу пору.
Поради бувалого мандрівника:
Тут можла не тільки відпочивати, милуючись природою ріки. Черемош дуже популярний серед любителів рафтингу. Цей екстремальний вид відпочинку дуже добре розвинутий у Карпатах. Ви з легкістю знайдете багато фірм, що організовують не лише сплави, а й екскурсії, що включають навіть відвідування місцевих музеїв.
Щотравня у селі Криворівня проходить “Черемош-фест” — фестиваль карпатської туристичної культури.
автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua