Ангкор – столиця кхмерської держави в IX-XV століттях, знамените місто-храм, одне з найбільших унікальних споруд у світі.
Власне, тільки храмом воно стало не одразу. У період розквіту кхмерської імперії це було справжнісіньке місто, з будинками знаті і простих городян, лікарнями, і широкими мощеними дорогами, водосховищами і іригаційними каналами, що дозволяли збирати по 2-3 врожаї за рік. Але за століття забуття місто поглинули джунглі, дерев’яні споруди, з яких в основному складалася забудова міста, зруйнувалися, і до наших днів дійшли лише величні, ні на що в світі несхожі храми, залишені в пам’ять про себе правителями Ангора.
Найграндіозніший зі збережених храмів, а їх 72, Ангкор-Ват, святилище висотою в 65 метрів, загальною площею в 1 кв. км., найбільше релігійне спорудження в світі – ні піраміди, ні мусульманські мечеті, ні пагоди, ні європейські собори – ніщо не перевершує за своїми розмірами цей монументальний храм, найяскравіша деталь якого – унікальної форми вежі, що нагадують чи то величезні качани кукурудзи , чи то гігантські вершини пшеничних колосків.
Більше чотирьохсот років, після того, як місто було залишено жителями, воно стояло, надійно укрите джунглями, ставши одним з “загублених міст”. Лише в 1861 році велетенські вежі храмів і величні тераси постали перед поглядом здивованого французького натураліста, Анрі Муо, який знову відкрив Ангкор світу.
