Червона планета розбурхує розуми вчених вже не перший десяток років. За цей час на Марс було відправлено безліч дослідницьких апаратів, більшість з яких так і не досягло поверхні з різних причин. Але в останні роки, завдяки марсоходам К’юріосіті, Спірит і Оппортьюніті, а також стараннями вчених таємна завіса нарешті прочинилися. Вашій увазі пропонується добірка цікавих фактів про Марсі.
На поверхні Марса знаходиться каньйон «Долина Мерінер», яка у багато разів довше і глибше Великого Каньйону в північній Америці.
На Марсі існують гори на багато вище Евересту, а гора Олімп є в даний час найвищою горою в Сонячній системі, відомою людству.
Ніхто з людей або тварин не вижив би на Марсі без спеціального скафандра. Тиск на Марсі настільки низький, що кисень у крові миттєво перетворився б на газові бульбашки, що призвело б до моментальної загибелі.
У Марса є 2 невеликих місяця – Деймос (з грецької – «паніка») і Фобос («страх»), перший з яких сходить на заході і сідає на сході два рази на добу, другий – з іншого боку, і йому потрібно 2,7 діб, щоб встати на сході і сісти на заході.
Планета Марс сформувалася більше 4,5 млрд. років тому. Діаметр її в 2 рази менше земного і складає близько 4000 миль. По масі Марс легше Землі приблизно в 10 разів, і велика частина його поверхні була покрита океанами. У порівнянні з Землею, поверхня суші у цих планет у відсотковому співвідношенні приблизно рівна.
Першим з людей, який побачив Марс в телескоп, був знаменитий італійський вчений Галілео Галілей. Це сталося в 1609 році
Марс забарвлений в червоний колір завдяки значному поширенню в грунті оксидів заліза. Наявність пилу в атмосфері надає небу Марса рожевий відтінок.
Півкулі планети Марс досить сильно різняться за характером поверхні. У південній півкулі поверхня знаходиться на 1-2 км вище середнього рівня і густо всіяна кратерами. На півночі поверхня розташовується нижче середнього рівня і тут мало кратерів – основну частину території займають відносно гладкі долини.
На Марсі в глибоку давнину було досить багато водних ресурсів, але вони потім зникли. Доказами «водного минулого» Марса є меандри – висохлі русла старовинних річок, а також деякі мінерали, які могли утворитися тільки в результаті дії води.
