Незвичність цих книжок – не лише у нестандартному підході до традиційних тем – історії, детективу, притчі – а в майстерності авторів, які роблять з них висококласне чтиво. Захоплююче, нетривіальне, актуальне – наче задоволення від тексту, яке у черговий раз гарантоване.
Ярина Винницька. Ковчег «Україна». – Л.: Ковчег, 2021
Будучи створений багатьма знаковими особистими, виданий за підтримки Українського культурного фонду і реалізований культурною платформою «Ковчег «Україна», цей артбук пропонує захоплюючу мандрівку тисячоліттями української історії та культури. А також подорож у пошуках себе. Випускаючи у світ це поліграфічне диво, автори проекту, серед яких – відомі мистці на чолі з львівською письменницею Яриною Винницькою – недаремно нагадують читачам про болючу історичну правду: «Нашу історію століттями фальсифікували, у нас відібрали історичну самоназву, нам забороняли розмовляти своєю мовою і шанувати своїх героїв. Тому ми втратили пам’ять, і тепер, як хворі на Альцгеймера, що не знають, хто вони і де їхній дім, стоїмо розгублено посеред Європи – безпорадні нащадки великих князів і гетьманів, мешканці найбільшої європейської країни з понад тисячолітньою історією». Таким чином, автори зібрали найцінніше і завантажили на «Ковчег» – весь культурний капітал країни, що має стати тими внутрішніми опорами, на яких буде збудовано Україну майбутнього. Отже, нас запрошено на борт чарівного корабля-скрині, корабля-музею, всередину українського міфу, де артефакти традиційної культури, шедеври професійного мистецтва, символи і архетипи, історичні постаті й видатні культурні діячі – усе те, що заслуговує на статус «бренд України». Все для того, щоб ми змогли доторкнутися до Справжнього і згадати себе…
Алексей Л. Ковалев. Другая книга. – К.: Каяла, 2021
Актуальність цього роману не лише в тому, що дія у ньому починається у розпал пандемії. Адже далі сюжет розвивається по наростаючій, і ми рухаємося паралельно світовим процесам в культурі. Дізнаючись про життя молодого лікаря, який працює у відділенні інтенсивної терапії. У перерві між змінами він береться за читання електронної книги, в якій мова про занепад культури, відсутність цікавих сюжетів, пропозицію створити щось нове, та раптово виявляє себе серед персонажів, які ведуть на цю тему дуже цікаву, актуальну розмову. Анонімний автор цього твору привернув увагу читачів на форумі своєю ідеєю про настання нового Світового Сюжету, і у книзі з’являються нові й нові персонажі, зацікавлені у розвитку цієї ідеї. Таким чином, книга – це загадкове явище нової інформаційної технології – продовжує писати сама себе. Або ж хто її насправді пише? Тим часом, у житті кожного з учасників, що залишаються до пори безвісними, відбуваються події, іноді трагічні, які призводять деяких з них до особистого знайомства і, відповідно, нових подій. Але всіх поступово поєднує дорогоцінна атмосфера довірчої близькості. «То, что она предлагает — это убежище, где вы сможете устроить себе гнездо, ощутить себя дома, – пояснюють існування книги герої роману. – Отсюда можно взглянуть на реальность гораздо более проникающим взглядом. А с другой стороны — посмотрите, это ведь уже почти явление нового Мирового Сюжета».
Артуро Перес-Реверте. Фалько. – Х.: Фабула, 2020
Як і сам герой, цей роман теж маскується – під шпигунський трилер і історичні пригоди, але під жанровою маскою ховається драматична історія про зраду і честь. Лоренсо Фалько, агент розвідувальної служби, працює всередині країни і за кордоном, його відправляють на найскладніші завдання, він може виплутатися з найважчих ситуацій. На цей раз Фалько потрібно замаскуватися і під вигаданим ім’ям увійти в довіру до представників ворожого табору, щоб визволити з полону важливу особу, в долі якої зацікавлені не тільки в Іспанії. Утім, здається, нема на світі такого завдання, з яким би не впорався наш герой цієї шпигунської трилогії іспанського журналіста, письменника і колишнього військового кореспондента Артуро Переса-Реверте. Чи упорається він цього разу, чи виконає черговий наказ і вибереться із чергової халепи? А поповнивши свій донжуанський список, чи зрозуміє, що нарешті зустрів свою жінку? «Фалько згорнув план і сховав його в кишені куртки, що висіла на спинці стільця. — Заперечень немає? — Віднині ти нестимеш відповідальність за хід операції,— відповів Монтеро. — Такими є накази керівництва. — Забудь про накази. Я — звичайний координатор. Усю попередню роботу зробили ви. — Ти теж братимеш участь у штурмі? Зайдеш до в’язниці? — Поки що не знаю».
Чан Чжін Сон. Улюблений керівник. – BookChef, 2021
Це захоплива історія життя придворного поета Кім Чен Іра, який пройшов шлях від обласканого увагою та державними нагородами поета — до утікача у вільний світ. Свого часу, здобувши звання лауреата державних премій, наш герой на ім’я Чан Чжін Сон міг розраховувати на безбідне життя члена привілейованого класу Північної Кореї. Де, нагадаймо, все було так, як донедавна у Радянському Собзі, і де завдяки продовольчому забезпеченню через спецрозподільник (навіть коли населення потерпало від голоду), пропуску на вільне пересування країною, доступу до суворо цензурованої інформації та персональним аудієнціям у самого Кім Чен Іра, життя поета в Пхеньяні здавалося легким та безтурботним. Тут навіть читання забороненої літератури було таке саме, як у нас донедавна: можна, але не всім. Тож коли друг нашого героя губить примірник забороненого іноземного журналу, виданого поетові для службового користування, йому не лишається іншого вибору, як зважитися на втечу заради порятунку власного життя. Система, нагадаймо, була закритою від імперіалістичного впливу, як колись СРСР, тому зарубіжна зараза видавалася особливо привілейованим слугам режиму, і то у дозованій кількості. Далі, як у будь-якій дисидентській історії, пішли дивовижні викриття та неймовірні подробиці, які, будучи висловлені зокрема на сторінках «Улюбленого керівника», дають читачеві справжнє уявлення про жахіття повсякденного життя у Північній Кореї.
Сімона Чехова. Франтішек із компосту. – К.: Апріорі, 2021
З одного боку, герой цієї книжки – малий черв’ячок, що мешкає у купі гною з модною назвою «компост». Утім, з іншого боку, часи змінилися, і нині будь-яка казка – це вже не метафора маминої приказки, що й зі сміху (гною) люди бувають, а справжнє продовження життєвої притчі. Глибокодумна, символічна, актуальна. Наприклад, про те, як жучок-гнойовик питався в батька що за величезну смердючу кулю змушені вони котити від часу народження. «Це наше життя, синку», – була відповідь. Натомість у цій історії герой, звісно, проти. Як будь-який казковий бунтар він вирушає на пошуки кращої долі, й вчиться, наприклад – ні, не грати в шахи чи писати вірші – а опилювати сунички, як знайома бджілка. Це колись, якщо пригадуєте, був такий собі мураха Ферда з польської книжки, який так само мандрував, байдикуючи, а цілий мурашник його засуджував за неробство, а тепер у нас гасло – «Рухайся!», не сиди на місці, не пиши «Війну і мир», а краще коти свою кулю з гною і не питайся – самі прийдуть і дадуть, як у Булгакова…
автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для ВСВІТІ
