Ласкаво просимо в японське село, від відвідування якго біжать мураки по шкірі. Серед зарослого високою травою парку сидять не багато не мало 800 статуй, вирізаних з каменю. Кожна статуя – це цілком собі окрема людина, зі своїм одягом, несхожими на інших рисами обличчя, і всі вони, як живі, ніби-то спостерігають за тобою. “У мене було повне відчуття, ніби я випадково потрапив в якусь заборонену зону. Просто вражає,” – написав про свої відчуття фотограф, який відобразив кам’яних ідолів.
Японський фотограф Кен Оки (Ken Ohki), який публікує свої роботи під псевдонімом Yukison, подорожував по префектурі Тояма, коли несподівано для себе він знайшов парк, заповнений кам’яними статуями. Парк знаходиться неподалік від міста Осавано в селі Форесаі Секібуцу але Сато (Fureai Sekibutsu no Sato), ім’я якої дослівно перекладається як “село, де можна зустріти буддиські статуї”. Саме в цьому селі фотографу і розповіли про історію цього місця.
В якийсь момент може навіть здатися, що це ціле поселення справжніх людей, що обернулися в камінь після того, як тут пройшлася Медуза Горгона, але реальність, звичайно, насправді більш прозаїчна. Всі ці статуї були створені з ініціативи місцевого керуючого Муцуо Фурукава (Mutsuo Furukawa), який в далекому 1989 році заплатив пристойну суму, рівну майже 53 мільйонів доларів, китайському скульптору.
Скульптор висік понад 800 статуй, кожна з яких має свою унікальну зовнішність. Більшість – це звичайні люди, які сидять на кам’яних постаментах, і швидше за все, це дійсно колись жили тут люди, яких Фурукава особисто знав. Деякі сидять рівно, як на стільці, інші сидять, підібравши під себе ноги, згідно японським традиціям. Деякі статуї мають міфологічний характер – людські фігури з головами птахів або звірів. Велика кількість кам’яних буддійських ченців, здається, зайняті бесідою. Є також статуї Будди і самого Муцуо Фурукави. Фурукава сподівався, що таким чином йому вдасться залишити після себе вічну пам’ять. Що ж, принаймні, в цьому він не помилився – дива і сьогодні знаходяться в хорошому стані, навіть не дивлячись на те, що парк здебільшого залишається без відвідувачів.
Хоча треба визнати, що після того, як фотограф Yukison опублікував свої фото з цього парку, сюди стало навідуватися значно більше туристів. Місцями парк заріс так сильно, що за високою травою можна побачити тільки голови статуй. Та й відчуття від перебування в цьому місці теж далекі від відчуттів звичайних туристичних визначних пам’яток. Парк замислювався як місце, де люди б могли відпочити. Однак на ділі мало хто захотів би тут опинитися на самоті або після настання темряви. “Було постійно таке відчуття, що хтось за твоєю спиною починає ворушитися, – написав про свої враження Yukison.” Саме тому залишатися довго в цьому парку просто некомфортно – фотограф, за його словами, в результаті буквально втік звідти без оглядки.
