В українців завжди існувало календарно-обрядове коло, й усі традиції пов’язані з різними порами року, святами. Осінь — час, коли природа засинає, відбувається збір урожаю, заготівлі на зиму, починається підготовка до зимових свят і Великого посту. В основному осінній цикл концентрувався на завершенні збору врожаю, поверненні худоби з пасовищ, різних роботах по господарству. Осінь не починалася просто зі звичного нам 1 вересня, а тривала в серпні-листопаді, від початку жнив до початку холодів у грудні.
Усі активності восени потрохи переходили у формат вечорниць та проводилися в будинках. Серед традицій були й цікаві та незвичайні. Що ж раніше робили восени?
Свіччине весілля
Проводили «весілля» 14 вересня на Семена. Молоді хлопці й дівчата збиралися в тій же хаті, де проводили вечорниці і «одружували» між собою свічку та ляльку. Від тієї свічки кожен учасник обряду запалював свою свічку та мав донести цілою додому. Цей цікавий звичай є описаний у творі Івана Кочерги та має корені з язичницьких часів. Люди у такий спосіб віддавали шану вогню й дереву, згодом обряд трансформувався.
Хлопців уперше «садили на коня»
У вересні на те ж таки свято Семена хлопцям проводили пострижини та вперше садили на коня. Це була важлива подія в житті парубків, яка збереглася ще з часів, коли молодих князів уперше садили на коня та проводили церемонії в церкві.
Проводили птахів у вирій
Відліт птахів у теплі краї сходився з кінцем вересня і святом Воздвиження Животворчого Хреста Господнього. Вважалося, що на здвиження земля наближається до зими, настають холодні дні, а літо відсувається. За кілька днів до свята всі овочі мали зібрати й сховати, щоби заморозки не знищили врожаю.
Сам же вирій у народі вважали теплою країною, де немає зими, і живуть лише змії та птахи. А зозуля завжди відлітала першою, бо в неї ключ від того краю. Також вважали, що птахи відлітають, а змії й гадюки ховаються нори. Тому до лісу ходити було заборонено: якщо вкусить гадюка, потягне до своєї нори й людина замерзне взимку.
Ходили на особливу капустяну вечірку
Це була заготівля капусти на зиму. Часто люди збиралися разом і квасили чи солили капусту. Перед такими сходинами дівчата читали спеціальне замовляння, аби зустріти кохання.
Вшановували померлих 31 жовтня
Так, новомодний «Хеловін» в Україні мав власне значення. Напередодні Дня пам’яті апостола і євангеліста Луки 31 жовтня люди в суботу поминали покійних родичів. Цей день вважався дуже важливим, до церкви несли мед, яйця, хліб, вдома влаштовували гостину. Також щедро роздавали милостиню жебракам.
Згодом в листопаді на свято Собор архангела Михайла влаштовували спільні обіди. З кожної страви по одній ложці відкладали в окремий глечик та ставили на вікно на всю ніч. Поруч додавали ще посудину з водою та вішали рушник, щоби душі померлих могли помитися і пообідати.
Робили опудала з гарбузів
Коли діти вже не мають серйозних справ, не пасуть худобу та птаство, наступає час для бешкетництва й веселощів. З великого гарбуза вирізали опудало зі страшними очима й ротом, всередину ставили свічку й намагалися когось налякати ввечері. Також діти пекли картоплю чи зібрані в лісі гриби.
Налагоджували родинне життя
Звісно, створити сім’ю хотілося весь рік. Та восени, коли закінчувалися важкі роботи в полі, часу на це більшало. Від свята Покрови закінчувався піст і вже можна було справляти весілля, а з Введення та свята Катерини ворожили та шукали кохання. Традиційно, під час Великого посту весілля вже не грали, тому саме восени закохані проводили святкування.
Зустрічали хлібом та сіллю… отари овець та іншої худоби
Вкінці осені стада поверталися з пасовищ. Усі власники готувалися до цього, як до великого свята та зустрічали пастухів і доглядачів із подарунками, вінками та смаколиками.
Від осінніх звичаїв та традицій починалася підготовка до зими. Жінки починали прясти й шити, чоловіки лаштували комори з запасами, молодь знаходила час для вечорниць та святкувань. Після літніх турбот на насиченого збору зерна й овочів, наставав перепочинок.
А у вас є власні традиції осені з родиною? Беріть на замітку цікавинки від предків та створюйте власні свята!
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
