Відомо, що майстер вдавався до прийому імпасто, проте раніше вчені вважали, що технічно це було неможливо.
Суть імпасто полягає в нанесенні фарби певного складу на полотно в такій кількості, щоб досягти максимального 3D-ефекту. Цей спосіб використовувався і іншими художниками, але в більш пізній час. Вчені намагалися зрозуміти, що входило до складу фарб Рембрандта, коли він створював свої 3D-картини.
На голландському ринку 17 століття можна було роздобути лише білий свинцевий пігмент і органічні речовини, чого було недостатньо для ефекту, що з’являється при імпасто. Використавши технологію європейського синхротрона вченим все ж таки вдалося з’ясувати секретний інгредієнт.
Ним став окис свинцю, що перетворює фарби в маслянисту субстанцію, яка підходить для імпасто, запевняють вчені. Зразки були взяті лише з трьох легендарних картин: портрета Мартіна Солманса, Беер-Шеви і Сюзанни, тому вчені не беруться стверджувати, що цей рецепт фарб був єдиним у Рембрандта, і продовжать вивчати інші шедеври.
Зроблене співробітниками Дельфтського технологічного університету відкриття важливе, в першу чергу, для створення механізму захисту та реставрації картин. Крім того, це може змінити деякі історичні факти про життя художника.
