Американці серйозно готувалися проводити операції спеціальних підрозділів в Україні ще задовго до падіння СРСР.
Про це йдеться у розсекреченій доповіді з архіву ЦРУ: “Чинники спротиву й зони для дій спеціальних сил. Україна. 1957 рік”, пише газета “Експрес”.
Цю роботу на понад двісті сторінок 60 років тому написала група дослідників Джорджтаунського університету на замовлення спецслужб. У доповіді докладно розглянули всі можливі чинники, які можуть вплинути на операції спеціальних підрозділів США, та найголовнішим критерієм були настрої населення. Дослідники умовно поділили територію УРСР на 12 зон за потенційним рівнем лояльності населення до таких операцій і виокремили серед них п’ять сприятливих.
Докладніше про це наша розмова зі Святославом Юсовим, науковим співробітником Інституту історії НАН України.
— За якими саме критеріями американці виокремили 5 сприятливих зон для проведення спецоперацій?
— Проаналізувавши географію та можливості для маскування, настрої населення та скупчення стратегічних об’єктів для диверсій, американці зробили висновок, що північні та західні регіони, а також — південне узбережжя Криму — є найбільш сприятливими для цього зонами.
— Які регіони дослідники визначили як найсприятливіші для операцій?
— Таким регіоном американці визначили Карпати та їхні північні передгір’я. Тут дуже сприятливі настрої населення та умови для маскування. У цій зоні є стратегічні запаси калійних солей і газові родовища, що важливі для центру України та міст центральної Росії. Також тут проходять шляхи сполучення зі східноєвропейськими союзниками СРСР.
Регіон навколо Львова визнали окремою зоною для спецоперацій. Хоча на цій території важче залишатися непомітними, проте й результативність диверсій була би вагомішою — більше важливих транспортних артерій зі сходу на захід, до Німеччини. Особливу увагу приділили будівництву газогону із Дашави в Карпатах, який мав пролягати (і таки проліг) до Ленінграда через Мінськ.
На третьому місці за потенційною ефективністю операцій — Волинь. Тут мало стратегічних об’єктів, проте є зручні для маскування болота та ліси. “Найбільшу цінність для спеціальних сил має залізнична лінія, яка поєднує СРСР з Польщею та Німеччиною”, — йдеться у доповіді.
Житомирщину та Київщину зачислили до четвертої зони спецоперацій, де є майже всі сприятливі чинники — від не надто відданого Москві населення до промисловості.
П’ятою зоною американці назвали південне узбережжя Криму. Аналітики вказали, що тут багато важливих шляхів сполучення, порти, база флоту та деякі сировинні ресурси. Американці вважали, що Кримські гори можуть давати прихисток спецгрупам, але за наявності специфічного екіпірування та підготовки. Також аналітики ще сподівалися на певну підтримку в горах кримських татар, які могли уникнути депортації. Нині, щоправда, ми знаємо: через 13 років після масового виселення цього народу Сталіним (у 1944-му) кримських татар там уже майже не було.
— Тобто інші території України американці визнали непридатними для ефективних спецоперацій?
— Так. Але щоби продукція такої великої території не поступала до Росії, спецпризаченцям рекомендували перекривати шляхи сполучення звідти в сприятливих секторах. А ось Донбас визнали взагалі не придатним для спеціальних операцій сил через брак місць для маскування, високу щільність населення, “велику кількість росіян та русифіковане українське населення”.
— А які саме 12 зон лояльності населення України до радянської влади виділило ЦРУ?
— Їх склали на основі таких критеріїв, як етнічний склад регіону, ставлення до більшовиків у 1917 — 1921 роках, ставлення до німецької окупації й партизанських рухів, а також кількість випадків збройного опору радянській владі.
Зоною I, тобто найбільш лояльною до радянською влади, став Крим. Зоною ІІ назвали частину Донбасу, яка (не повірите!) нагадує обриси сучасних самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. “Місцеве населення вважає себе мешканцями російського острова в українському морі й ідентифікує себе з радянською владою”, — йдеться у звіті щодо самооцінки мешканців цієї частини Донбасу. А от райони регіону, які нині підконтрольні Україні, американці у 50-х роках зарахували до менш лояльних радянській владі.
— У яких регіонах, на думку американської розвідки, можна було чекати хоч якогось сприяння населення спецопераціям проти СРСР?
— Власне, на це розраховували вже в зоні III, до якої записали всю прикордонну смугу від Чернігова до Луганщини через Харків, та ІV (Одеську область). “У окремих сільських місцевостях спеціальні сили не матимуть спротиву українців, але загроза покарання від росіян утримуватиме їх від надання допомоги”, — зазначено в доповіді.
А ось широку прибережну смугу від Миколаєва до Маріуполя американці записали до якісно іншої V зони. Тут, за деякими винятками, переважало українське населення. Окрім того, аналітики ЦРУ писали про півмільйона перевезених на Херсонщину та Миколаївщину українців із Західної України з “більш проукраїнськими настроями”.
VI зона — Центральне Придніпров’я у чотирикутнику Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпро та Павлоград. Розвідники зазначали, що українці тут однозначно перебували в більшості, але в промислових центрах регіону була значна підтримка більшовиків.
— А в яких регіонах спецсили США розраховували на суттєву підтримку?
— Першим таким умовним регіоном вони назвали лівобережні частини Полтавської, Чернігівської та Сумської областей, а також правобережну Кіровоградщину і частину Вінниччини. “Цей пояс є традиційною серцевинною землею України, а українці тут становлять понад 95% населення у багатьох районах”, — йдеться у звіті. Ще більш антирадянською назвали VIII зону, до якої зарахували Київщину, Черкащину, Житомирщину та Хмельниччину. У IX зоні (Волинь), X — ХІІ (Закарпаття, Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області) аналітики ЦРУ зафіксували дуже потужні антирадянські настрої, вказали, що до 1956 року тут був дуже потужний збройний опір СРСР, і припускали, що у віддалених гірських районах можуть зустрітися залишки окремих українських підрозділів.
— Чи можна припускати, що в ЦРУ й нині складають різні спецоперації на території України?
— Думаю, складають. Насамперед, це стосується територій Донбасу чи Криму. А населення решти територій України вже не має колишнього пієтету до Москви.
Ірина ЛОПУХ
