У ніч на Андрія з давніх-давен усі молоді дівчата ворожили на свою долю, коханого, майбутнє. Сьогодні молоді панянки навряд чи знають усі традиції та звичаї цього таємничого та загадкового свята.
На Андрія дівчата завжди пекли калиту – традиційний смаколик із пшеничного борошна з отвором посередині, який прикрашали калиною, квітами та іншими.
Калита символізувала сонце та щасливий шлюб.
Випікаючи гостинець, дівчата думали про свою долю та майбутнього чоловіка.
Потім увечері юні красуні збиралися разом, запрошували хлопців та частували найсмачнішими стравами, щоб женихи оцінили їх як вправних господинь.
Та як же без ігор та веселощів?!
Головною забавою цього святкового вечора було кусання калити.
У дірку смаколика просували червону стрічку, яку тримав так званий пан Калинитнський – зазвичай високий хлопець.
При цьому лунали народні пісні:
“А ти, сонечко, підіймись
Та на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо…”
Ще один герой вечора – писарчук, який стояв поруч з паном Калитинським та тримав глечик з олією чи сажею та квач.
Потім на підлогу клали кочергу та рогач, через які юнаки по черзі перестрибували, не торкаючись інвентарю.
Потім сідали на рогач, як на коня та під’їжджали до калити, при цьому наспівуючи:
“— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,
— Я на білому коні”
Потім кожен намагався вкусити калиту, але кусати дозволялося тому, хто на засміється. А всі розповідали жарти чи співали частушки. Якщо хлопець засміявся, його вимазували сажею.
Молодим чоловікам, яким все ж удавалося вхопитися зубами за пиріг називали Андріями. Дівчата одягали їм на голови сплетені власноруч вінки та цілували в губи.
