Швидке просування кар’єрними сходами начебто виглядає чудово. По-перше, це означає, що ви справді круті у своїй професії, і ваші зусилля помічають. По-друге, зростає зарплата. По-третє, мама може вами пишатися. Одним словом, плюсів справді багато. Але є й мінуси — і вони особливо помітні в довгостроковій перспективі.
Розглянемо недоліки стрімкого кар’єрного зростання на прикладі працівника, який за кілька років виріс зі стартової посади до директора.
1. Ризик вигорання
Зрозуміло: щоб досягти успіху, потрібно себе в чомусь обмежувати й докладати більше зусиль. Керівна посада здається гідною метою, заради якої варто пахати, відмовляючи собі в усьому.
Але варто подумати ось про що. Нове призначення — це не фінальна зупинка, а лише проміжний етап, після якого також доведеться багато працювати. Швидше за все — ще більше, ніж раніше.
Навіть якщо ви любите свою роботу, коли життя зводиться лише до неї — це стрес. А постійний стрес, пов’язаний з роботою, веде до вигорання. Тож стрімке кар’єрне зростання може завершитися бажанням усе кинути й на кілька років зникнути з радарів із вимкненим телефоном.
- читай про 6 причин переглядати вакансії, навіть якщо ви не шукаєте роботу
2. Недостатній досвід
Коли людина зростає кар’єрно у нормальному темпі, не перескакуючи щаблі та проводячи на кожному з них достатньо часу, вона не лише вдосконалюється у своїй справі, а й розвиває інші важливі для керівника навички.
Наприклад, вміння делегувати — його потрібно свідомо опановувати. Іноді здається простіше зробити все самому, ніж пояснювати іншим і потім розгрібати наслідки. А ще — це вміння говорити з командою так, щоб усі виконували свої обов’язки, нікого не ненавиділи й загалом були задоволені.
Зрештою, досвід на різних посадах — це також можливість побачити, які проблеми виникають на різних рівнях і як їх можна вирішити. Начальниками часто стають не ті, хто не помилявся, а ті, хто бачив усі можливі помилки й знає, як з ними впоратися.
3. Малий соціальний і репутаційний капітал
Коли співробітник зростає повільно, зазвичай зрозуміло, чому його підвищують. У нього є очевидні заслуги, поступово він набуває репутації в галузі тощо. А якщо хтось за пів року перестрибнув через чотири щаблі, у колег по сфері можуть виникати питання: чому так? Може, це син директора? Або в компанію ніхто не хоче йти, і вони просто закрили діру? Що взагалі відбувається? Існує ризик, що до такого працівника ставитимуться з підозрою, а не як до таланту.
І це ще не все: не лише сторонні можуть не розуміти, як так сталося. Безпосередні колеги також можуть дивуватися, зокрема підлеглі — і це значно ускладнить комунікацію.
4. Підозріле резюме
Логічне продовження попереднього пункту — труднощі з пошуком наступної роботи. Стрімке кар’єрне зростання викликає питання, тож HR може обрати іншого кандидата — передбачуванішого.
Ще гірше, якщо людина зрозуміє, що не справляється з керівною посадою, й вирішить повернутися на рівень нижче. У такому разі її вважатимуть надто кваліфікованою — і знову відмовлять.
5. Імовірність зіткнутися з синдромом самозванця
Якщо в обґрунтованості стрімкого зростання сумніваються інші — це ще пів біди. Гірше, коли людина починає сумніватися сама, вважаючи своє підвищення випадковістю.
Синдром самозванця змушує працювати ще більше, але відчувати себе ще гірше — здається, ніби ви не заслуговуєте на своє місце, і вже завтра всі це зрозуміють.
