За даними ЮНІСЕФ, кожна п’ята дитина в Україні пережила втрату близької людини або друга з початку повномасштабної війни у 2022 році. Організація наголошує, що діти постійно стикаються зі смертю та руйнуваннями, що негативно впливає на їхнє психічне здоров’я.
Кетрін Рассел, виконавча директорка ЮНІСЕФ, підкреслила, що життя дітей в умовах війни супроводжується постійним насильством, що позбавляє їх нормального дитинства.
2024 рік став ще більш небезпечним для українських дітей. За офіційними даними, кількість загиблих та поранених дітей зросла на 50% у порівнянні з 2023 роком. Від початку війни було підтверджено загибель або поранення понад 2520 дітей, хоча реальна кількість жертв може бути значно вищою.
Руйнування також торкнулися освітніх та медичних закладів. Зруйновано або пошкоджено понад 1600 шкіл і 790 лікарень, що серйозно впливає на доступ дітей до навчання та медичних послуг.
Підлітки особливо вразливі до наслідків війни. Майже третина з них зізнаються, що відчувають пригніченість та безнадію, що заважає їм займатися звичними справами. Дівчата потерпають від цього частіше за хлопців.
Через війну багато дітей змушені годинами перебувати в укриттях, втрачаючи можливість для спілкування та навчання. Близько 40% школярів здобувають освіту виключно онлайн або поєднують дистанційне та очне навчання. Освітні втрати значні: за рівнем читання діти відстали на два роки, у математиці – на рік.
ЮНІСЕФ співпрацює з урядом України та міжнародними організаціями, щоб забезпечити дітей необхідною допомогою. Програми включають:
- Медичну підтримку та доступ до безпечної води;
- Грошову допомогу для родин;
- Відновлення шкіл та лікарень;
- Психологічну підтримку дітей та підлітків.
ЮНІСЕФ також працює над довгостроковими рішеннями для відновлення України, зміцнення систем соціального захисту, освіти та охорони здоров’я.
Зараз майже 7 мільйонів українців перебувають за кордоном у статусі біженців, з них майже мільйон – у Польщі. Доступ до освіти залишається серйозною проблемою: близько половини дітей-біженців у приймаючих країнах не навчаються у місцевих школах. Це обмежує їхні можливості для інтеграції та розвитку необхідних навичок.
Кетрін Рассел наголошує, що всі діти мають право на захист від наслідків війни та можливість жити у безпеці. Головне, що їм потрібно – це стійкий мир.
