Марс, який довгий час вважався занадто холодним і сухим для існування рідкої води, все ж може ненадовго ставати «вологим». Нове дослідження вченого з Університету Арканзасу (США), опубліковане в Nature Communications Earth and Environment, показало: іній на планеті періодично перетворюється на рідину.
Автор роботи Вінсент Шевр’є витратив 20 років на вивчення метеоданих марсіанської станції «Вікінг-2» (вона завершила свою місію у 1980 році) та нещодавно провів моделювання, щоб з’ясувати, за яких умов іній може танути. Ключовим фактором стали солі перхлорату кальцію, які здатні утримувати воду в рідкому стані навіть при температурі до -75 °C.
За його розрахунками, такі розсоли формуються двічі на добу — рано-вранці та пізно ввечері. Найкращі умови виникають наприкінці марсіанської зими та на початку весни, коли іній починає підтавати. Цей сезон триває приблизно один марсіанський місяць (близько двох земних) і повторюється щороку.
Хоча об’єм води в ці моменти надзвичайно малий — шар інею на Марсі тонший за міліметр — навіть такі короткочасні рідини можуть залишати хімічні й геоморфологічні сліди. Шевр’є пропонує оснащувати посадкові модулі гігрометрами та хімічними сенсорами, щоб фіксувати ці короткі «вікна активності» й «читати» історію планети.
Це відкриття розширює діапазон місць, де можна шукати сліди мікробного життя. Воно також може стати корисним для планування майбутніх місій.
