Донедавна більшість науковців вважала, що місячна вода має два джерела походження: частина була доставлена кометами, а більша частина утворилася на самому Місяці під дією частинок сонячного вітру. Проте нещодавнє дослідження змусило планетологів переглянути цю теорію.
Науковці з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (США) та Единбурзького університету (Велика Британія) дослідили дев’ять різних зразків, доставлених місіями “Аполлон-11”, “Аполлон-12”, “Аполлон-14” і “Аполлон-17”. Вони витягли воду з мінералів цього ґрунту шляхом нагрівання до різних температур і порівняли її з водою в земних породах та метеоритах.
Результати дослідження, опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, показали, що основна частина дослідженої місячної води за кисневими ізотопами найбільше схожа на воду в енстатитових хондритах – рідкісних метеоритах, що нагадують земну речовину.
Існує гіпотеза, що саме ці породи на початку історії Сонячної системи зробили величезний внесок у формування Землі та “принесли” їй більшу частину води.
Це відкриття суперечить поширеній версії про утворення Місяця внаслідок катастрофічного зіткнення Землі з планетою розміром з Марс, згідно з якою вся вода з викинутої в космос речовини мала швидко випаруватися. Натомість результати дослідження підтримують альтернативну мультиімпактну теорію, за якою основна частина місячного матеріалу – це вибиті з Землі астероїдами уламки, які через меншу енергію ударів не розплавлялися і могли доставити на Місяць земну воду.
