Дослідження поселень кам’яного віку свідчать, що деякі частини сучасної Європи, зокрема територія нинішньої України, були густо заселеними. Археологічні дані вказують на те, що в цих місцях могли жити від 10 000 до 15 000 осіб. Нещодавнє біоархеологічне дослідження решток людей з неолітичного поселення біля села Косенівка, Україна, проливає світло на їхній спосіб життя та трагічну смерть. Результати цього дослідження були опубліковані 11 грудня в журналі PLOS ONE.
Ці люди належали до культури Кукутень-Трипілля, яка існувала на території Східної Європи в період приблизно з 5500 до 2750 років до н.е. Вони були першими успішними фермерами в регіоні, вирощували злаки та бобові, утримували худобу для виробництва молока й добрив, а також створювали велику кількість унікальної кераміки. Їхні поселення були досить масштабними, а деякі “мегапоселення” налічували до 15 000 осіб.
Однак археологи знаходять небагато людських решток цієї культури, що залишає багато питань про те, як вони ставилися до померлих і яким було їхнє повсякденне життя.
У ході нового дослідження вчені вивчили поселення біля Косенівки, де було знайдено 50 фрагментів кісток і зубів. Вони належать щонайменше семи людям різного віку та статі, які, ймовірно, мешкали в одному з будинків. Чотири з цих індивідів мають сильно обгорілі рештки.
Раніше вважалося, що вони загинули внаслідок пожежі. Однак мікроскопічний аналіз показав, що згоряння сталося невдовзі після смерті, а сама пожежа, ймовірно, була випадковою. Деякі жертви могли загинути від отруєння чадним газом навіть за межами будівлі.
Радіовуглецевий аналіз показав, що один з індивідів помер приблизно на 100 років пізніше за інших, а причини його смерті не пов’язані з пожежею. Ще два індивіди мали незаліковані черепні травми, що вказує на можливий прояв насильства.
Хімічний аналіз зубів виявив сліди жування злаків та рослинних волокон, що, ймовірно, використовувалися для очищення зубів. Це підтверджує, що трипільці переважно споживали рослинну їжу, а утримання худоби було спрямоване на отримання молока та добрив.
Деякі частини цього поселення були розкопані ще десятиліття тому, і, за словами дослідників, не постраждали від безпосередніх бойових дій. Однак війна в Україні значно вплинула на роботу археологів, зокрема було пошкоджено музеї та церкви. Археологи з Кільського університету в Німеччині працюють над посиленням співпраці з українськими колегами, щоб зберегти культурну спадщину в цей складний час.
“Наше минуле допомагає зрозуміти сьогодення й планувати майбутнє. Навіть найменші фрагменти кісток відкривають для нас дзеркало історії”, – зазначає Катаріна Фукс, одна з авторок дослідження.
