Вчені Німеччини та Франції виявили, що неандертальці, які мешкали на Піренейському півострові в районі печери Cueva de los Moros у Габасі, були хижаками вищого порядку, які воліли поїдати м’ясо та печінку травоїдних тварин. Такого висновку дослідники дійшли основі аналізу ізотопів цинку зубної емалі. Результати наукової роботи опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Попередні дослідження зубного каменю древніх людей з Піренейського півострова (Іберії) розкрили, що ті використовували переважно рослини. У той же час, аналіз останків неандертальців, які жили в інших регіонах, показує, що вони не споживали майже нічого, крім м’яса. Щоб визначити становище тварини чи древніх людей у харчовому ланцюзі, вчені витягували колагенові білки і аналізували співвідношення ізотопів азоту. Однак згодом колаген розкладається зі швидкістю, яка залежить від умов навколишнього середовища, тому даний метод застосовується тільки для зразків, що збереглися в умовах помірного клімату та віком не більше 50 тисяч років.
У новому дослідженні вчені проаналізували співвідношення ізотопів цинку-66 та цинку-64 у зубній емалі, яка стійка до багатьох форм деградації. Відомо, що співвідношення ізотопів знижується приблизно на 0,3-0,6 проміле з кожною ланкою у харчовому ланцюгу, тобто для травоїдних Zn-66/Zn-64 буде вищим, ніж для хижаків. Як зразки був використаний зуб з печерної стоянки неандертальців Cueva de los Moros в Габасі (Іспанія), а також останки м’ясоїдних та травоїдних тварин, такі як рисі, лисиці, вовки, кролики, олені та сірки.
Для того, щоб виключити вплив сторонніх факторів на співвідношення ізотопів цинку, були виміряні співвідношення також інших ізотопів, включаючи стронцій, кисень та вуглець, у породах, ґрунтах, рослинах та зубах. Співвідношення ізотопів стронцію-87 і стронцію-86 вказують на особливості місцевої геології, а співвідношення ізотопів вуглецю та кисню — на властивості екологічного середовища, звідки неандертальці отримували їжу.
Результати продемонстрували, що у неандертальця з Габаса співвідношення ізотопів цинку характерне для хижака вищої ланки, який займає в харчовому ланцюзі верхнє положення. Дані ізотопів вуглецю і кисню показують, що неандерталець жив на території околиць печери Cueva de los Moros, отримуючи їжу з місцевої екосистеми. Співвідношення ізотопів стронцію в зубній емалі виявилося подібним до співвідношення ізотопів стронцію в інших тварин, таким чином, неандерталець не прийшов з іншого місця.
Автори роботи зазначають, що неандертальці в Габасі є найбільш м’ясоїдним видом серед приматів та єдиним м’ясоїдом Carnivora серед місцевої фауни. Отже, цей вид роду Ноmo міг мати специфічні адаптації кишечника в порівнянні з іншими хижаками та приматами і мати специфічні харчові переваги. Так, низьке значення співвідношення ізотопів цинку може говорити про те, що неандертальці схильні були до споживання м’яса та печінки оленів та кроликів.
