Вогняні мурахи – вкрай небезпечний інвазивний вид, що становить смертельну загрозу для місцевих видів тварин. Однак деякі ящірки навчилися отримувати вигоду з такого сусідства: вони поїдають отруйних комах, щоб підготувати свій організм до їхніх укусів.
Вогняні мурахи заполонили весь південний схід США і продовжують поширюватися, завдаючи величезної шкоди місцевій фауні. Біль від удару жалом вогняної мурахи можна порівняти з болем від опіку (звідси й пішла їх назва), а в деяких випадках напад цих комах становить смертельну загрозу навіть для людини.
Яким чином із мурахами справляються менші тварини, змушені ділити із нею довкілля? Парканні ігуани (Sceloporus) природою не захищені від укусів мурах (масовий напад комах може довести рептилію до паралічу або смерті), але вони навчилися протистояти їм, поїдаючи мурах.
Щоб перевірити, як імунна система ящірок адаптується до отрути вогняних мурах, дослідники протягом трьох тижнів годували ящірок мертвими вогняними мурахами або дозволяли живим комахам їх жалити. Виявилося, поїдання мертвих мурах готувало імунну систему ящірок до отруєння: у крові підвищувалася концентрація базофілів і напрацьовувалися речовини, які пов’язували молекули отрути, не даючи йому негативно впливати на організм.
Тим часом у ящірок, яких мурахи тільки жалили, подібних змін в імунній системі не спостерігалося навіть після багаторазових зіткнень із мурахами. Іншими словами, щоб навчитися виживати пліч-о-пліч з небезпечними комахами, тваринам потрібно почати вживати їх у їжу та підготувати організм до неминучого отруєння.
Таким чином, тварини можуть адаптуватися до виживання поряд з інвазивними видами, хоча забірні ігуани – рідкісний приклад хижака, здатного харчуватися вогняними мурахами. На жаль, навряд чи можна сподіватися, що ці рептилії зможуть стримати поширення мурах. Тож у боротьбі з небезпечними комахами людині доведеться розраховувати лише на себе.
Джерело: link.springer.com
