Саме В’їзна вежа Луцького замку ХIV століття зображена на нашій 200-гривневій куп’юрі. Її красива велична архітектура стала своєрідним історичним символом Волинської землі. І хоч фортецю будував не один князь і не одне століття залишило свій відбиток у його кам’яній пам’яті, та замок все ж досі носить ім’я литовського князя Любарта. Чому саме він удостоївся такої честі?
Останній князь князівства
Володарем Галицько-Волинської держави у 1340 році Любарта зробили його дружина та батько. Гедимін був могутнім воїном і сильним правителем. Це його війська колись розбили сили південноруських князів (а саме Київського, Переяславського, Галицького) біля річки Ірпінь. Він приєднав багато білоруських земель до Великого князівства Литовського. Свого часу мав вплив і на політику Києва. Сам же називав себе «королем литовців і руських».
Його наймолодший син Любарт, якому довелось стати останнім князем Галицько-Волинського князівства, одружився з багатою дочкою луцького князя Андрія Агрипіною. Та за галицько-волинську спадщину йому ще довелось поборотись. На Галичину зазіхав і польський король Казимир. Довгі виснажливі бої нищили західноукраїнську землю. А згодом Галичина разом з Холмщиною таки залишилася в руках Польщі. Тож син Любарта Федір вже не мав жодних прав на володіння Луцьком. Добудовувати розпочатий його батьком фортифікаційні споруди довелось вже іншим князям. Та все ж замок навічно йменуватиметься Любартовим.
Із дерева та каменю
Замок Любарта будували у чотири етапи. Перші три поступово замінювали дерев’яні укріплення мурованими. Постала фортеця на місці великого древнього городища над річкою Стир. Спершу то були дерев’яні укріплення, збудовані у часи князівських міжусобиць синів Ярослава Мудрого. Будівництво цегляної споруди почалось вже за литовського правління у краї.
На річці Стир за наказом князя Любарта насипали греблю, аби майбутня будівля опинилась на такому собі острові. Та одного замку виявилось замало. До головного (Верхнього) почали добудовувати ще Окольний (Нижній замок). Після смерті Любарта головний замок був напів дерев’яним, напів кам’яним. Наступний князь Вітовт отримав його саме таким, тож роботи було чимало.
В одній вежі і скарбниця, і в’язниця
Спершу оборонні вежі мали аж три яруси, які закінчувались мерлонами (зубцями). Сліди тих зубців і зараз можна розгледіти у формах стін. Та пізніше, зі зміною тенденцій у військовій справі, а зокрема й застосуванні вогнепальної зброї, стіни дещо змінили. Їх добудували ще трохи у висоту із новими стрільницями та довели до дванадцяти метрів.
Останній, четвертий, будівельний період припав на час князювання Свидригайла. Верхній замок став повністю цегляним. А зведена тоді Стирова вежа була названа Баштою Свидригайла. До нашого часу у замку Любарта збереглось три вежі: В’їзна, Стирова та Владича. В останній колись була церква – кафедральний собор Іоанна Богослова. Саме ця святиня пізніше стала усипальницею князя, ім’я якого носять і вежа і замок. За часів Любарта В’їзна вежа мала підйомний міст. Відразу за входом спорудили князівський палац. У два поверхи по чотири кімнати. Стирова вежа була висотою у три поверхи: скарбниця – на першому, на другому – в’язниця, на третьому – бібліотека.
700 волів для гостей
У 1429 році Луцький замок став відомий на всю Європу – тут відбувався з’їзд європейських королів і правителів з 15 держав. На захід, що символізував зародження європейської глобальної дипломатії, прибуло більше 15-ти тисяч високо посадовців із свитами. (Для порівняння, у всьому Луцьку тоді жило не більше 5-ти тисяч людей). Закономірно, що у місті навіть на вдалось помістити всіх гостей. Тим, кому пощастило менше, довелось ночувати у приміських фільварках.
Князь Вітовт не шкодував грошей на найпишніші бенкети. Кажуть, за час з’їзду гості з’їли 700 волів, а рахунок дрібнішої худоби пішов на тисячі. 700 бочок пива та меду спричиняли похмілля, яким, як розповідають легенди, рятували рибною юшкою.
Король «Старого міста»
У ХVІІІ столітті в силу історичних обставин (третій поділ Польщі) Луцький замок включили до складу Російської імперії. Почався занепад, руйнування архітектурної пам’ятки. Та від того часу до наших днів замок дійшов вже відреставрованим. А от Нижній замок практично не зберігся. У Владичій вежі зараз розміщено єдиний в Україні Музей дзвонів. У Любартовій організували виставку будівельної кераміки «Плитниця». Комплекс Луцького замку знаходиться на території заповідника «Старе місто». До речі, кілька років тому саме тут знімали відомий фільм «Вогнем і мечем».
Щороку на подвір’ї фортеці проводять лицарські турніри «Меч Луцького замку». Лицарські обладунки, старовинна зброя, середньовічні мелодії чудово передають атмосферу часів, коли цими ж дорогами ходили князі і королі, а під мурами змагались у завзятих боях польські, литовські та руські війська.
Для тих, хто зібрався в дорогу:
Місце знаходження:
Волинська область, місто Луцьк, вул. Драгоманова, 23
GPS:
50°44’20”N 25°19’23”E
Контакти:
Тел.: +38 (0332) 72-45-88, 72-30-75
Поради бувалого мандрівника:
Луцьк – гарне місто, яке крім замку Любарта може запропонувати вам ще немало цікавого хоча б із храмів: протестантська кірха, синагога, католицький собор Петра і Павла, Покровська православна церква. А ще обов’язково відвідайте “Химерний будинок” Миколи Голованя.
автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua
фото: Тихая
фото: pravda.lutsk.ua
Клікніть, щоб збільшити панораму
